(від грецьк. hesychia – відчуженість, німотність) – містико-аскетичне вчення, що лежить в основі східнохристиянської, православної чернечої духовності. Після 14 ст. набуло значного поширення серед вітчизняного чернецтва. Його суть: через містичне споглядання у чернечому подвижництві може бути досягнутий вищий ступінь пізнання – споглядання сутності речей, бачення Нествореного світла, Богопізнання. І. заперечує пізнання Бога з допомогою інтелекту. Ідейні предтечі І. – Макарій Єгипетський, І.Лествичник, І.Сирін та ін. Теоретики пізньовізантійського І. – Г.Синаїт, Г.Палама, М.Кавасила. В 14 ст. ідеї І. були проголошені офіційними у Візантії, а Г.Палама причислений до лику святих. Популяризатори І. в Україні – митрополити Феогност, Кіпріан (14 ст.), Г.Цамблак (15 ст.), а також Києво-Печерський монастир. Климов Валерій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.