(від грецьк. apokriphos – таємний, секретний) – реліг. твори, які офіційно не визнані священними; неканонічні. Існують старозав. та новозав. А. Перші містяться у Септуагінті (Премудрості Соломона, Товіт, Варух, кн. Ісуса сина Сираха, кн. Маккавеїв; фрагменти кн. Естер, Ездри, Даниїла) або у окремих списках (Завіти 12 патріархів, фрагм. кн. Єноха; варіанти кн. Буття та Второзаконня). Серед новозав. А. – іудеохрист. та гност. Євангелія, послання, апокаліпсиси та ін. Більшість А. були “відречені” (заборонені) церквою. Але деякі, що не суперечили догматам, дозволялися для читання (оповіді про дитинство Ісуса, життя Марії, “Пастир” Герма, “Дидахе”). Відомості про більшість А. маємо з полеміч. творів христ. письм. 2-4 ст. Знахідки у Єгипті (Наг-Хаммаді, 1946) та Палестині (Ваді-Кумран, 1947) дозволили вивчати оригін. тексти апокрифів. Головащенко Сергій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.