Дія віддачі-прийняття

вихідний, змістовний принцип теології єднання, згідно якого істоти не існують в світі незалежно, в ізоляції, а в постійних взаємозв’язках. Ця Д.в.-п. проявляє себе всередині кожної істоти (між дуальними характеристиками внутрішнього характеру та зовнішньої форми, чоловічістю та жіночістю), між двома істотами як суб’єктом і об’єктом, а також між Богом і його творінням. Коли Д.в.-п. виконується належним чином, то породжуються всі сили, які необхідні для існування, репродукції та дії істоти. Коли чоловік і жінка мають стосунки одне з одним і кожний з них зокрема з Богом через Д.в.-п., то починає діяти другий онтологічний принцип, який називається “початок — розподіл — поєднання”: Бог є початок, чоловік (суб’єкт) і жінка (об’єкт) становлять розподіл, а їхня дитина являє собою вже поєднання. Коли кожна з чотирьох істот займає позицію суб’єкта стосовно решти трьох, то встановлюється стандарт трьох об’єктів. Коли кожен з суб’єктів виконує дію віддачі-прийняття зі своїми трьома об’єктами і об’єднується з кожним з них зокрема, то виконується мета всіх трьох об’єктів. Третій онтологічний принцип, названий в теології Єднання чотирипозиційною основою, виникає, коли наявна мета трьох об’єктів. Останній є серцевиною і центром теології Єднання взагалі і її вчення про сімейні відносини. Коли досконала Д.в.-п. існує між духом і тілом, то результатом цього буде ідеальна людина. Коли ж такі дії існують між чоловіком і жінкою, то наслідком цього буде ідеальна сім’я. Коли ж вони встановлюються між людством взагалі і окремими істотами зокрема, то результатом буде вже ідеальне творіння. Колектив Релігієзнавчого Словника.