Фромм Еріх

(1900-1980) – нім. філософ, психолог та соціолог. Один із провідних теоретиків неофрейдизму, засновник гуманістичного психоаналізу. До останнього Ф. прийшов через ортодоксальний фрейдизм і захоплення Марксом. Під впливом Маркса здійснює соціологізацію психоаналізу, зосередивши увагу на соц. детермінантах людської психіки. Прикметно, що витоками запропонованих Ф. концепції гуманіст. психоаналізу і грунтовної критики сучасної хворої цивілізації слугували не лише Фрейд і Маркс, але й біблійні пророки, христ. містики, Будда. Незважаючи на факт розриву в молодості з вірою предків – ортодокс.-іудейською традицією, Ф. не залишився байдужим до проблем релігії. Більш того, він створює оригінальну і цілісну концепцію релігії, яка увінчується ідеалом т.зв. гуманістичної релігії. На думку Ф. релігія – це витокове і автентичне вираження людської ситуації, форма осмислення людиною кардинальних смисложиттєвих проблем свого існування. Вона виникає одночасно з актом виділення людини з тваринного царства. Завдяки цьому акту людина назавжди стає рабом дихотомії існування. Остання виявляється у формі конфлікту душі і тіла, духовної сутності людини і її тваринної природи. Людина прагне реалізувати свою сутність, досягти повноти буття. Для цього їй необхідні орієнтація і об”єкт поклоніння, що є внутр. стрижнями релігії. Тобто релігія забезпечує людині необхідні умови розв”язання смисложиттєвих завдань, що постають перед нею. Звідси, релігія у Ф. ототожнюється із світоглядом взагалі. Обсяг поняття “релігія” необмежується традиц. віруваннями, в нього входять будь-які філософ. і етичні вчення, ідеологічні і політичні доктрини. В світлі такого підходу до релігії Ф. у відповідності з критерієм – наскільки та чи інша релігії сприяли розвитку людства,- розрізняє авторитарну і гуманістичну її форми. Перша з них є релігією відчуженої людини. Сутність авторитарної релігії полягає у підкоренні людини будь-якій силі і могутності, які заперечують її достоїнство, розум, право на щастя, знецінюють її. Натомість, гуманістична релігія за мету має саму людину як вищу цінність життя. Вона виникає там, де індивід відчуває себе вільним і відповідальним за свою долю. Непересічною сутністю гуманістич. релігії є реліг. досвід, який мислиться Ф. як безпосереднє переживання людиною своєї екзистенційної ситуації. Такого типу досвід не піддадється концептуалізації. Його можна осягнути лише в поетичних або візуальних символах. На думку Ф., саме гуманістич. релігія, яка є вільною від авторитаризму і догматизму, здатна спасти людство, розв”язати всі його проблеми, відкрити перед ним нові соціальні і духовні перспективи. Його праці: “Християнська догма” (1930); “Психоаналіз і релігія” (1950); “Дзен-буддизм і психоаналіз” (1960, разом із Д.Сузукі); “Ви будете як боги. Радикальна інтерпретація “Старого Завіту і його традиції” (1966); глава “Релігія, характер і суспіьство” в праці “Мати чи бути ?” (1976). Сарапін Олександр