Інквізиція

(від лат. inquisitio – розшук) – трибунал катол. церкви, створений в 13 ст. для боротьбу з єрессю. Діяв майже у всіх катол. країнах протягом століть. Для І. були характерні: таємне слідство, застосування тортур, конфіскація майна засуджених, поширення засудження на родичів і нащадків до третього покоління включно. Всі ці методи застосовувалися також до жінок і дітей. Засудженого одягали в ганебний одяг (санбеніто), він повинен був пройти через болісну процедуру аутодафе. Як кара застосовувалися відлучення, штраф, шмагання, ув’язнення, спалення на вогнищі. Загальне число жертв інквізиції – сотні тисяч, підслідних – мільони. В Іспанії І. діяла з 13 ст., переслідуючи опозиційних до церкви сектантів, але особливо активізувалася з 1480, коли була створена т.зв. Нова І. на чолі з домініканцем Томасом Торквемадою. Нова І. переслідувала насамперед охрещених євреїв (моранів), яких звинувачували в прихильності до іудаїзму, а також мусульман, що прийняли християнство (морисків), яких підозрювали в таємному сповідуванні ісламу. Під час завоювання Америки іспан. корона перенесла діяльність І. за океан. Успіхи науки, гуманізму, Реформації, які підірвали основи папського впливу, спонукали папу Павла ІІІ заснувати в 1542 “Священну конгрегацію римської і вселенської інквізиції, її священне судилище”. Серед її жертв були Джордано Бруно, Галілео Галілей і багатьох інших мислителів та вчених. Французька революція 1789 поклала край діяльності І. У Франції, а Наполеон скасував її у завойованих ним країнах. В Латинській Америці І. було відмінено підчас війни за незалежність (1810-1826). Довше всього зберігалася папська І., яка після ліквідації в 1870 світської влади пап могла діяти лише методами відлучення, прокляття і внесення небезпечних, з точки зору церкви, творів в “Індекс заборонених книг”. Під назвою Конгрегація св. канцелярії І. проіснувала до 1965, коли була перетворена в Конгрегацію віровчення, яка здійснює ряд попередніх функцій І., але іншими методами. ПЯ