релігієзнавча дисципліна, завданням якої є відтворення процесу становлення релігієзнавства як науки, формування його основних принципів і категорій, з”ясування особливостей різних течій релігієзнавчої думки тощо. І.р. сягає давніх часів, коли в Китаї, Індії, Греції почали з”являтися (переважно в богословський формі) окремі знання про релігію. Уже тоді з”являються вільнодумчі форми релігієзнавства. Богословська думка епохи середньовіччя дала плеяду відомих мислителів (Тертулліан, Августин Блажений, Іван Дамаскін, Василь Великий, Тома Аквінський та ін.), в творах яких є окремі елементи релігієзнавчої парадигми. Світське релігієзнавство в цю добу не розвивалося. З настанням епохи Відродження релігієзнавчі концепти з”являються у вченнях різних філософ. течій. Оскільки вони розвивалися на основі несприйняття догматизму і конфесійної зашореності богослов”я, то це придавало їм вільнодумчу зорієнтованість, яка вилилася у вченні французьких мислителів 17-18 ст. в теоретичну конфепцію релігії як “свідомої облуди”. Формування філософії релігії як окремого релігієзнавчого дисциплінароного утворення пов”язане з іменами Спінози і Лейбніца. Якщо перший з них започаткував розвиток наукового біблієзнавства, то другий – релігієзнавчу метафізику, що займає проміжне місце між науковим релігієзнавством і теологією. В подальшому цей напрямок був певною мірою продовжений Кантом, Гегелем і Шеллінгом. В найбільш узагальненому вигляді аналіз різних реліг. систем знайшов у праці Гегеля “Філософія релігії”, де, раціоналізуючи віру в Бога, мислитель прослідковує історію реліг. вірувань як єдиний, закономірний процес. В ході розвитку релігії образ Бога все більше олюднюється, Бог наближається до людини. На основі гегелівського розуміння релігії виросло антропологічне релігієзнавство Фейєрбаха, який вибудував реліг. світобачення на вадах людини, її залежностях і обмеженостях. Своє продовження фейєрбахіанство знайшло опісля в марксистському релігієзгавстві, яке з”ясовувало появу релігій насамперед соціальними чинниками – залежністю людини від пануючих над нею природних і соціальних сил, які в людський фантазії набирають рис наприродних істот. Ленін політизував релігієзнавство, поставив питання подолання релігії в контекст класової боротьби, побудови соціалістичного суспільства. Проте релігієзнавство як специфічна галузь гуманітарного знання виокремлюється лише в 19 ст., коли був вже нагромаджений великий археологіч., історіч., етнографіч. і лінгвістич. конкретний матеріал про релігії світу. Виникають різні релігієзнавчі школи, предметом вивчення яких стає поява певних релігійних культів і пов”язаних з ними уявлень. Серед них – міфологічна (М.Мюллер та ін.), антропологічна (Д.Фрезер, Л.Леві-Брюль та ін.), психологічна (З.Фрейд), соціологічна (М.Вебер, Е.Дюркгейм та ін.). В 20 ст. з”являються історична (А.Тойнбі та ін.) й етнографічна (С.Токарєв та ін.) школи. Засновники їх були, як правило, фахівці з конкретних гуманітарних наук. Але, якщо в 19 ст. релігієзнавці прагнули в той чи інший спосіб відмежуватися від теології, відзначити відмінність своїх пошуків від богословських оцінок релігії, то вже в 20 ст. (і особливо в наш час) на Заході із-за відсутності концептуалізованої загальної парадигми вивчення релігії спостерігається все більше сходження академічного релігієзнавства на методологічні засади богословського, втрата ним рис світськості, сповзання на позиції певної релігійно-філософської концепції, а то й взагалі богословських установок певної конфесії. Водночас теологічне релігієзнавство все частіше звертається до тем, які в минулому були цариною академічного. Що стосується філософського релігієзнавства, то воно накладає на себе тут два обмеження: перше – об”єктом розгляду його виступає лише християнство; друге – дослідницька увага зосереджується лише на системі релігійних вірувань. Сучасне західне релігієзнавство відмовилося від еволюційного підходу і від редукціонізму в дослідженні і розумінні релігій. Актуальними для нього є епістемологічна тематика, визначеність у своєму категоріально-понятійному апараті, розумінні природи і сутності релігії. Релігієзнавці шукають таку філософію релігії, яка мала б універсальний характер. Колодний Анатолій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

Закон про секти. Українська Асоціація Релігієзнавців реагує на проєкт закону.
1

Лист-звернення УАР  Інформаційний простір України збурила новина про те, що Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та ...
Read More
ДЕРЖАВА І ЦЕРКВА В НОВІТНІЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Збірник наукових статей Випуск VІІ
ДЕРЖАВА І ЦЕРКВА В НОВІТНІЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Збірник наукових статей Випуск VІІ
0

«ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ ПРАВОСЛАВНIЙ ЦЕРКВI В УКРАЇНІ»: СТРУКТУРУВАННЯ ПРОСТОРУ ВІДНОСИН ДЕРЖАВИ Й ЦЕРКВИ. ...
Read More
Від пророцтв у релігії до прогнозування в релігієзнавстві: історія, теорія, перспективи
Від пророцтв у релігії до прогнозування в релігієзнавстві: історія, теорія, перспективи
0

ВСТУП ГЛАВА 1. Проблема майбутнього у філософсько-релігієзнавчому дискурсі ГЛАВА 2. Релігійні концепції майбутнього як об’єкт аналізу ГЛАВА 3. ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /home/uars/web/ure-online.info/public_html/wp-includes/functions.php on line 4669

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /home/uars/web/ure-online.info/public_html/wp-includes/functions.php on line 4669