(від лат. cor, cordis – серце) – реліг.-філос. концепція богопізнання, в якій центральне місце відводиться серцю як органу пізнання бога. В правосл. богослов’ї знайшла відображення у творах Максима Сповідника, Ісаака Сірина, Григорія Палами та ін. прибічників східно-християнської богосл. думки. Заперечуючи можливість раціонального осягнення божества, вони розглядали серце як єдиний засіб такого осягнення. У сучасних богословів часто зводиться до інтуіції. Філоненко Микола

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

0

Монографія, яка присвячується 20-літтю Міжнародного центру вивчення права і релігії Школи права ім. Д.Р.Кларка при Університеті Брігама Янга (США), ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.