релігієзнавче вчення засновниками якого були К.Маркс і Ф.Енгельс. Дальший свій розвиток концепція одержала у працях В.І.Леніна, його учнів і послідовників, документах комуністичних партій. Прихильники М.к.р. розглядають її як наслідок теоретичного осмислення боротьби людини за панування над природними і суспільними силами, боротьби пролетаріату проти економічного і духовного гніту. Основою М.к.р. вважається розкриття змісту соціальних коренів релігії як вирішальної умови з причин її виникнення і розвутку. Основоположники теорії доводили, що релігія – не результат неосвіченості чи продуманого обману (хоч це абсолютно не виключається), а насамперед продукт рабської залежності людини від природних і суспільних сил, які панують над нею. Тому боротьба проти релігії має підпорядкований характер і залежить від таких революційних змін у суспільстві, які ведуть до соціального і духовного розкріпачення трудящих. Теоретичною основою М.к.р. виступала створена Марксом і Енгельсом філософія діалектичного та історичного матеріалізму. На їх основі сформувалася концепція наукового атеїзму як такої галузі знання, що вивчає закономірності виникнення, еволюції і відмирання релігії, умови і закономірності становлення і розвитку атеїстичної свідомості, перетворення атеїзму в масове суспільне явище. В структурі наукового атеїзму виділялися три відносно самостійні частини – історія релігії і теорія наукового релігієзнавства, історія і теорія атеїзму, теорія атеїстичного виховання. Свій метод пізнання релігії марксизм вважає критично-творчим: утверджуючи наукове розуміння навколишньої дійсності, буття самої людини, обгрунтовуючи природний характер дії законів об’єктивного світу, він тим самим розкриває безпідставність спроб дати їм релігійне витлумачення, формує науково-обгрунтоване розв’язання проблем життя людини. М.к.р. має практичну зорієнтованість щодо релігії і відзначається войовничістю. Це зумовлене тим, що вона не є байдужою, згідно повчань її теоретиків, до тієї несвідомості і темноти, яку формує у свідомості віруючих релігія. Але цю войовничість М.к.р. виражає не в формі боротьби проти віруючих, ображанні їх почуттів, обмеженні соціальних і політичних прав, а в нищівній критиці релігії, боротьбі за звільнення свідомості людини від обтяження її релігійними передсудами, у сприянні такій перебудові життя людини, при якій існування релігії для неї стає просто неможливим і непотрібним. Проте зазначимо, що реалізація основних засад М.к.р. призводила до порушення в колишньому Радянському Союзі, інших соціалістичних країнах принципів свободи совісті, прав людини. Вона була далекою від толерантності, світоглядного плюралізму. Заідеологізованість концепції негативно позначилася на її науковій обгрунтованості. Колодний Анатолій
No Comment
You can post first response comment.