Монастир

(від грецьк. monasterion – місце, житло усамітнених) – громада ченців, які об’єдналися на основі тотожних релігійних поглядів, ідеалів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими в монастирських статутах. М. називається також певним чином організований комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною. М. існують у правосл., катол., українській католицькій, вірм.-григоріан. церквах, а також у буддизмі, ламаїзмі та деяких ін. У християнстві М. виникли в 3-4 ст. Поява М. спричинена прагненням найбільш ревних послідовників тієї чи іншої конфесії ізолюватися від гріховного, на їх думку, світу і організувати життя у відповідності з власними уявленнями про ідеал праведності. Розрізняють М. спільножитні і келіотства, звичайні і ставропігійні, чоловічі і жіночі. Найбільш поширені – спільножитні, де життя регламентоване єдиним статутом, а ченці не мають власності. Очолює М. настоятель (намісник). Климов Валерій