(нар. в 1931) – визначний філософ, музикант, поет, художник і атлет. Відомий у світі як “Посол Миру” і “Перша Цілісна Людина 20 ст.” Ш.Ч. – ініціатор Всесвітніх Пробігів Миру. Як духовний вчитель він навчає “Шляху Серця”. Це – шлях любові, відданості і самозречення, він дає можливість, на думку Ш.Ч., дуже просто досягти швидкого духовного прогресу. […]
добровільне об”єднання громадян, головною метою якого є духовне і фізичне вдосконалення особистості згідно з вченням Шрі Чінмоя. Ц. надає можливість усім прагнучим до пізнання своєї глибинної суті, до пізнання духовних істин шукати, відкривати та демонструвати їх. З цією метою Ц. організує і проводить лекції, концерти, театральні вистави, екскурсії, спортивні змагання та ін. культурні заходи, які […]
(27.I. 1808- 8.II. 1874) – німец. філософ, теолог, історик християнства, в початковий період належав до Тюбінгенської школи. Основні праці “Життя Ісуса”(1835), “Стара та нова віра”(1872). Не заперечуючи історичності Ісуса Христа, Ш. прийшов висновку про історичну недостовірність та міфічний характер євангельських розповідей про його життя, діяльность і сотворені чудеса. Його праця: “Життя Ісуса” (1835), “Стара та […]
(27.I. 1808- 8.II. 1874) – німец. філософ, теолог, історик християнства, в початковий період належав до Тюбінгенської школи. Основні праці “Життя Ісуса”(1835), “Стара та нова віра”(1872). Не заперечуючи історичності Ісуса Христа, Ш. прийшов висновку про історичну недостовірність та міфічний характер євангельських розповідей про його життя, діяльность і сотворені чудеса. Його праця: “Життя Ісуса” (1835), “Стара та […]
( від нім. Die Stunde – година) – пієтична течія в протестантизмі, виникла на поч. 17 ст. в Німеччині і Голандії. Адепти Ш. наполягали на посиленні реліг. почуття, відновленні ідеалів ранньохристиян. братерського життя, сповідували соціальн. утопізм. У 19 ст. поширився серед іноземців-колоністів в Україні, активізувавши тут опозиційні православ’ю раціоналіст.-єретичні рухи, близькі духоборству і молоканству. Еволюціонував […]
(від. давньоєвр. – “накритий стіл”) – один з найбільш авторитетних приписів Талмуду, складений рабином Йосифом Каро в срд. 16 ст. Містить правила богослужіння, проведення свят, дотримання ритуалів санітарно-гігієнічного характеру, а також приписи, що регулують сфери сімейного та громадянського права. Єленський Віктор
релігія народів, що у ІІІ-І тис. до н.е. населяли долини рік Тигр та Євфрат (Месопотамія) – шумерів, вавілонян, асирійців. У ранній період представлена пантеоном богів, які були покровителями окремих об’єднань. Найвідоміші Енліль, покровитель м.Ніппура, Енкі, бог м.Ереду, Ан та Інанна, боги м.Урук, Нанна (Ур), Нінгірсу (Лагаш). Поступово виділяються 6 богів – Енліль, Енкі, Ан, Інанна, […]
величальні укр. нар. обрядово-звичаєві пісні, що їх виконують під Новий рік. За змістом і формою Щ. дуже близькі до колядок. Сапіга Василь
періодично відзначувані катол. церквою ювілейні урочистості: спочатку (з 1300) кожні 100 років, згодом – кожні 50, а потім – кожні 33 (на спомин про земне життя Ісуса Христа). Зрештою, папа Павло ІІ в 1470 запровадив святкування Ю.р. кожні 25 р., щоб кожне покоління брало участь у церк. ювілеї. Ця традиція зберіглася: Ю.р. оголошувалися 1900, 1950 […]
періодично відзначувані катол. церквою ювілейні урочистості: спочатку (з 1300) кожні 100 років, згодом – кожні 50, а потім – кожні 33 (на спомин про земне життя Ісуса Христа). Зрештою, папа Павло ІІ в 1470 запровадив святкування Ю.р. кожні 25 р., щоб кожне покоління брало участь у церк. ювілеї. Ця традиція зберіглася: Ю.р. оголошувалися 1900, 1950 […]
(1711 – 1776) – британський філософ, історик, економіст і публіцист. Філос. освіту здобув у Франції. Своєрідним лейтмотивом філософії Ю. є всеохоплюючий скептицизм. Всі проблеми, пов”язані з об”єктивною реальністю підлягають у нього скептичному розгляду. Зокрема, поняття субстанція, на думку мислителя, – лише фікція нашої уяви. При цьому Ю. відкидав не лише субстанцію тілесну; навіть духовна субстанція […]
(1875-1961) – швейц. психіатр, психолог, філософ і культуролог. Засновник цюріхської психоаналітичної школи, т.зв. аналітичної психології. В свій час був прихильником Фрейда, але розійшовся з ним у поглядах на роль сексуального чинника в психічному житті людини і на природу несвідомого. Останнє у Ю. не обмежене діяльністю індивіда, воно мислиться як акумуляція загальнолюдського досвіду. Звідси й основний […]
(1827-1874) – український філософ 19 ст., професор філософії Київської духовної академії, з 1861 – професор, а з 1869 – декан історико-філологічного факультету Московського університету. Найвідоміший представник Київської школи філософії; свої філософські погляди розвивав у дусі христинського платонізму. Системно розробив християнське вчення про “серце” як найглибшу основу людського єства, джерела релігійної віри та усіх різноманітних форм […]
подвижник, що взяв на себе особливий вид аскези – юродство. Східнохристиянська традиція Ю. базується на словах ап. Павла: “Як кому з вас здається, що він мудрий у цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим” (І Кор. 3.18). Вважалося, що зовнішнє безумство, ігнорування загальноприйнятих норм приховували здатність Ю. до пророцтва, вираження Божої волі, виявлення і […]
одна з назв. Великого Білого Братства, яке проголосило себе “надрелігією”, “епохальною релігією прийдешнього”. Розшифровується поняття як: ЮС – Юоан Свамі (тобто сам засновник Братства Ю.Кривоногов), ма – Марія Деві (його дружина М.Цвигун), лос – Логос (Ісус Христос). Під такою назвою з 1993 В.Б.Б. друкує свою газету. КoП
(1658-1722) – український та російський церковний діяч, письменник-полеміст. Родом з Яворова (нині – Львівської обл.). Освіту отримав у Києво-Могилянській колегії, єзуїтських школах Львова, Вільно, Польщі. В 1690-1697 викладав у Київській колегії курси риторики, філософії, богослов’я. З 1700 – митрополит Рязанський і Муромський, з 1702 – екзарх, місцеблюститель російського патріаршого престолу. З 1721 – президент Синоду. […]
ім’я іудейського Бога. Надаючи проголошенню імені Я. “магічну силу”, іудаїзм забороняє віруючим вживати чотирьохбуквене начертання імені Я. – IHVH. В Старому Завіті під цим начертанням ставилися голосні слова Адонай (“Господь мій”), які проголошувалися віруючими замість імені Я. Християн. богослови, які звернулися в 16 ст. до єврейського тексту Біблії, не знаючи секрету написання слова Я., стали […]
сучасна наукова назва давньої релігії, що існувала до прийняття світових релігій у всіх народів. Термін “поганство”, яким користувалися християнські проповідники, нині вважаються застарілим і не відповідає нормативним вимогам до термінології, оскільки має негативно-емоційне забарвлення. Поняття Я. охоплює широкий спектр вірувань народу з найдавніших часів: уособлення природи, віра в духів, культ предків, тотемізм, магія, чаклунство, знахарство […]