(від грецьк. monasterion – місце, житло усамітнених) – громада ченців, які об’єдналися на основі тотожних релігійних поглядів, ідеалів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими в монастирських статутах. М. називається також певним чином організований комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною. М. існують у правосл., катол., українській католицькій, вірм.-григоріан. церквах, а також […]
виникли разом із прийняттям християнства, але окремі ченці з’явилися раніше 988. Перші літописні згадки про М. в У. відносяться до часів Ярослава Мудрого (1037). Ідея монастирів прийшла на києворусьські землі через Візантію, Грецію, Болгарію з христ. Сходу, але засвоювалася критично, що спричинило особливості вітчизняних М. та чернецтва. При підтримці князівськї влади у домонгольський період було […]
(від грецьк. monos -єдиний, theos – бог) – форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні єдиному богу. Єдинобожжя. Складається у загалом сформованих етносів, за більш-менш розвинутих економіко-господарських зв’язків та централізованої державності. Важливими факторами становлення М. були імперська політика держав-переможниць щодо вірувань інших племен і народів, а також місіонерська діяльність жрецтва. За таких умов у […]
(від грецьк. monos – один, physis – природа) – богосл.-догмат. вчення у християнстві, яке визнає в Христа одну божественну природу, а не дві – божественну і людську. Засноване в 5 ст. константиноп. архімандритом Євтихієм. Халкідонський собор (451) оголосив М. єрессю, що викликало відокремлення від офіц. церкви т.з. нехалкідонських церков. Нині послідовниками М. є вірменська, ефіопська, […]
(від грецьк. monos – один, thelema – воля) – христ. богосл.-догмат. вчення, яке виникло у Візантії на поч. 7 ст. і стверджувало, що Христос мав дві сутності, але єдину волю М. було спробою компромісу між православ’ям і монофізитством. Засуджене на VI Вселен. соборі (680), який визнав не лише подвійну природу, але й дві волі Боголюдини. […]
рух у христ., що виник у срд. 2 ст. у Фрігії. Названий за ім’ям Монтана, який був жрецем Кібели, а після навернення на християнство проголосив, що він є “розрадником” і з його пришестям “царству Духа” мають поступитися місцем “царства Отця і Сина”. Проповідував близький кінець світу, аскетизм, мучеництво. Окремі секти монтаністів існували до 8 ст. […]
сукупність правил і норм, приписів і оцінок поведінки людей, висунутих і освячених будь-якою релігією, що визначають їхні обов’язки до Бога, один до одного, до суспільства в цілому. М.р. викладена в Св. Письмі, творах отців церкви, різних церковних документах. Характерною особливістю М.р. є те, що всі її положення вважаються встановленими Богом, уявляються ідеальними і абсолютними, вічними […]
члени Церкви Ісуса Христа Свяятих останніх днів, що виникла в США в 1830, а нині існує вже більше як в 150 країнах. Любарець Володимир.
керівний центр Руської православної церкви, який включає в себе систему закладів і підрозділів, що безпосередньо підлягають патріарху Московському і всієї Русі. Згідно “Положення про управління Руською православною церквою”, вища законодавча, адміністративна і судова влада в ній належить Помісному собору. В міжсоборний період вся повнота влади зосереджується в руках патріарха Московського і всієї Русі. Для вирішення […]
рештки померлих, які збереглися тривалий час нетлінними, що, за реліг. уявою, засвідчує їхню святість. М. є предметом реліг. поклоніння у римо-катол. і правосл. церквах. Сапіга Василь
(1898-1993) – перший патріарх Київський і всієї України. Народився в м. Полтаві. Закінчив середню школу. В 1917-21 рр. – в армії УНР. В 1930 закінчив Вищу школу політичних наук у Варшаві. В 1930-39 рр. – посол Варшавського сейму. 1942 прийняв чернецтво і був хиротонізований на єпископа. Будучи єпископом Переяславським, був заарештований і перебував в гестапівських […]
(від араб. аззана – оголошувати, сповіщати) – служитель мечеті, до обов’язків якого входить п’ять разів на день сповіщати з мінарета азан – заклик до молитви. Лубський Володимир
культурно-просвітницька установа, утворена в 1990 на основі єкспозиції і матеріалів колишнього Музею історії релігії та атеїзму (1974) і розміщена у Львові в приміщенні домініканського костьолу і монастиря. Експозиція музею поділяється на 9 відділів, які висвітлюють історію релігії, зокрема в Україні. При музеї працює Інститут релігієзнавства, видавництво “Логос”, художньо-реставраційні майстерні, хор “Ораторія” та ін. При М. […]
видатний дослідник історії православ’я в Україні. Вихідець з Кременеччини, навчався у Вільненському, Львівському і Варшавському університетах. Одержав диплом магістра за працю “Західні впливи в україн.церковн.драмі” (1939). Працюючи після війни в Україн. богословсько-педагогічн. Академії (Мюнхен), прочитав курс “Психологія А в службі реліг.культу”. З 1951 працює на богослов.ф-ті Колегії св. Андрея (Вінніпег, Канада). Тут вийшли його праці […]
служитель культу в ісламі. М. часто поєднують відправлення культових функцій з посадами вчителів у релігійних навчальних закладах, релігійних суддів-каді, керуючих благодійними закладами. Становлять особливу соціальну групу, на зразок християнського духовенства. Мають великий вплив серед вірних. Лубський Володимир