Мораль релігійна

сукупність правил і норм, приписів і оцінок поведінки людей, висунутих і освячених будь-якою релігією, що визначають їхні обов’язки до Бога, один до одного, до суспільства в цілому. М.р. викладена в Св. Письмі, творах отців церкви, різних церковних документах. Характерною особливістю М.р. є те, що всі її положення вважаються встановленими Богом, уявляються ідеальними і абсолютними, вічними і незмінними. Важлива риса М.р. – її тісний зв’язок з віровченням, рел. догмами, культовою практикою. Тому тут мають місце такі вимоги, які неможливо знайти в жодній нерел. моралі (напр., “не вимовяляй імені Господа, Бога твого, даремно” – Вих.20,7). Особливого розуміння і пояснення в релігії набувають такі мор. принципи, як добро і зло, смирення і покірність, каяття і спокута та ін. Еталоном мор. поведінки, мор ідеалу є Бог, Ісус Христос, Богородиця, праведники, а також святість і богошанування. Багато загальнолюдських норм моралі набули рел. усвідомлення (не вбивати, не красти, жити тільки своєю працею, шанувати своїх батьків тощо), що дає підставу говорити про єдину систему М.р. В той же час існують й окремі види М.р., пов’язані з конкретними релігіями, а звідси – й різні заборони, табу, специфічні мор. кодекси, поєднані з правовими нормами та ін. (як-от шаріат тощо). Не позбавлена М.р. і певної суперечловості, в св. книгах нерідко зустрічаються взаємовиключні мор. приписи і настанови (напр., в одних місцях – осудження багатства, приватної власності, в інших, навпаки, вони підносяться, підтримуються як Богом дані). В цілому дотримання норм і принципів М.р. допомагає справі мор. здоров’я особистості. Косуха Петро