Монотеїзм

(від грецьк. monos -єдиний, theos – бог) – форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні єдиному богу. Єдинобожжя. Складається у загалом сформованих етносів, за більш-менш розвинутих економіко-господарських зв’язків та централізованої державності. Важливими факторами становлення М. були імперська політика держав-переможниць щодо вірувань інших племен і народів, а також місіонерська діяльність жрецтва. За таких умов у стародавніх державах і склалася віра в єдиного вавілонського Мардука, іудейського Яхве, християнську Трійцю і под. їм богів. Тенденція до М. мала місце і в давньоукр. релігії, але була перервана запровадженням християнства. М. релігії утримують чимало й політеїстичних ознак, зокр. віру в ангелів, лихих демонів, пророків тощо. І все ж бог у М. релігіях – гносеологічно й етично вища форма надприродного. Він – вседосконала особа, яка в ірраціонально-відчуженому світі шукає сенсу свого життя. З М. релігіями пов’язані формування і розвиток богословської думки, релігійної філософії та етики. Лобовик Борис