Пелагіанство

течія у християнстві, яка виникла на рубежі 4-5 ст. ст. Назва за іменем її засновника британського ченця Пелагія (бл. 360 – після 418), що розвивав етико-теологічне вчення про “свободу вибору”. Тяжіючи до гуманістичних традицій античної філософії, П. виступало проти найбільш песимістичних сторін августиніанства і звеличування аскетизму. Основні положення П.: першородний гріх не зруйнував духовну природу людини, тому спасіння досягається не стільки за допомогою божої благодаті (а, отже, і церкви), скільки завдяки власним силам особи, її волі, свободі вибору. В зв’язку з цим церковне хрещення розглядалося не як акт, що очищує від гріха і відроджує душу до прийняття благодаті, а лише як засіб прилучення віруючого до громади. Через свою антицерковну спрямованність П. було оголошене єрессю і засуджене ІІІ Вселенським собором у Ефесі (431). Сам Пелагій був підданий анафемі і вигнаний, а його послідовники зазнавали переслідувань. Філоненко Микола