Праведник

1) у буденному реліг. значенні людина, яка у всьому покладається на Бога, намагається виконувати його волю, не грішить; 2) за правосл.-церк. уявленням, святий, що відзначився благочестивими діяннями й тому наділений небесною благодаттю. Життя П. підпорядковане служінню Богу й людям. У Біблії П. названі Ной, Іов, Симеон та ін., життя яких є прикладом для наслідування. Але абсолютно праведним є лише Бог. Моргун Григорій