Право церковне

один з видів права релігійного, його складова частина – постає як сукупність реліг. обгрунтованих правових норм, канонів, які визначають організацію, структуру, внутрішній устрій і діяльність церкви (реліг. організацій). Основним структурним компонентом П.ц. є канонічне право в тій частині канонів, приписів, рішень. Вселенських і помісних соборів, які є реліг. нормами структурно-організаційної побудови церкви, регуляторами її культового і позакультового життя. П.ц. складають і спеціальні норми, вироблені в процесі історичної генези тієї чи ін. релігії, її інституалізації. П.ц. містить також юридичні норми, приписи, вироблені державою для панівної (державної церкви). Такі норми складали окремі розділи “Зведення законів Російської імперії”. Вони регулювали діяльність РПЦ, окремі аспекти її внутрішньої побудови і структури управління. Богослови бачать джерело П.ц. в правоформуючій волі церкви, що є, на їхню думку, особливим виявом Божої волі, її матеріалізації у формі норм і правил. Бабій Михайло