один з видів права релігійного, його складова частина – постає як сукупність реліг. обгрунтованих правових норм, канонів, які визначають організацію, структуру, внутрішній устрій і діяльність церкви (реліг. організацій). Основним структурним компонентом П.ц. є канонічне право в тій частині канонів, приписів, рішень. Вселенських і помісних соборів, які є реліг. нормами структурно-організаційної побудови церкви, регуляторами її культового і позакультового життя. П.ц. складають і спеціальні норми, вироблені в процесі історичної генези тієї чи ін. релігії, її інституалізації. П.ц. містить також юридичні норми, приписи, вироблені державою для панівної (державної церкви). Такі норми складали окремі розділи “Зведення законів Російської імперії”. Вони регулювали діяльність РПЦ, окремі аспекти її внутрішньої побудови і структури управління. Богослови бачать джерело П.ц. в правоформуючій волі церкви, що є, на їхню думку, особливим виявом Божої волі, її матеріалізації у формі норм і правил. Бабій Михайло

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.