одна з найпоширеніших протестантських течій. Перші баптисти, які дотримувалися осібного (партикулярного) баптизму, були окрещені на р.Інгул в 1864 в Єлизаветградському повіті Херсонської губернії з числа німецьких поселенців. У 1867 в селах Карлівка і Любомирка того ж повіту ними були організовані перші баптистські громади. Виникненню баптистських громад у Таврійський губернії передувала діяльність в селах Ново-Василівка та […]
(1620-1693) – православний церковний діяч, письменник. На поч. 40-х 17 ст. – наставник Київської колегії, з 1650 – ректор, ігумен Братського училищного монастиря. З 1657 – чернігівський єпископ з осідком у Новгород-Сіверському. Певний час був місцеблюстителем київської митрополичої кафедри. Проводив складну і не завжди послідовну політику збереження незалежної православної церкви в Україні. Організував нові монастирі, […]
(1886-1968) – швейцар. богослов, засновник “діалектичної теології”. В основу теолог. концепції Б. покладено ідею абсолютної трансцендентності Бога, що унеможливлює поєднання божественного одкровення і людського пізнання. Б. Вбачав сутність христ. в поверненні до традицій М.Лютера і Ж.Кальвіна, в реалізації на практиці принципів христ. етики в поведінці людини. Характерними для поглядів Б. є відмова від реліг. модернізму, […]
(1809-1992) – нім. філософ і богослов, прихильник молодогегельянства. Дав більш радикальну, ніж Штраус, критику Євангелій. Заперечував історич. реальність Ісуса Христа та вірогідність Євангелій. Відкидаючи гегелівську абсолютну ідею, проголосив абсолютним самосвідомість. Рушієм історії вважав самосвідомість “критичних осіб”. Його праці: “Критика Євангелія від Іоана” (1840), “Критика синоптичних Євангелій” (1840-1841). Глушак Анатолій
(санскр.) – в індуїзмі віддане служіння, що дає змогу встановити зв`язок із Бхагаваном, як це пояснюють Веди; безкорислива відданість Господу. Людина, яка усвідомила, що вона є найдрібніша духовна частинка (атма), і зрозуміла, що Верховний Господь, Крішна, є вищим об”єктом любові, джерелом творіння, найкращим другом кожної живої істоти й володарем матеріального й духовного світів, починає займатись […]
(лат. beatus – блаженний і facio – роблю) – в катол. церкві – акт приєднання до лику блаженних. Б. вважається церквою “нижчим ступенем”, етапом в процесі підготовки канонізації. Б. складається з кількох етапів: висунення єпископом кандидата в блаженні; перевірки заслуг кандидата перед церквою (чудес, які здійснювалися за його участю); утвердження кандидата однією з ватиканських конгрегацій, […]
члени реліг. громад, що виникли у Фландрії в 1170 в Брабанті і поширилися опісля в країни Центральної Європи. Б. були пов’язані з єретич. рухами амальрикан та лоллардів. У своїх уявленнях про Бога близькі до пантеїзму. Б. заперечували церковну і світську владу, проповідували бідність, спільність майна, безшлюбність, надавали допомогу хворим і стражденним. Взагалі Б. в реліг. […]
напрям у старообрядництві, що зародився наприкінці 17 ст. Назва викликана відмовою його послідовників від православних священиків і заміною їх виборними особами-наставниками, які здійснювали у безпопівських громадах управління і богослужбову практику. За вченням Б., кожний християнин може бути священиком і звершувати таїнства, кількість яких у більшості її груп обмежено двома – хрещенням і сповіддю. Невдовзі після […]
теологічна концепція лютеранського пастора і теоретика Дітріха Бонхофера (1906-1945), який переглядає основну тезу ортодоксального христ. про несумісність і протиставлення земного світу і потойбічного. За Б.х., релігія завжди була компенсацією слабкості світу, але тепер він “подорослішав” і потребує зосередити всі помисли й зусилля на реалізації любові до ближнього саме в земних умовах, де необхідно виявити громадянську […]
встановлена в ряді церков і сект заборона одружуватися духовенству і віруючим, одна з форм релігійного аскетизму. В деяких конфесіях Б. обов’язкова для монашествуючих (буддизм, християнство та ін.). У православній церкві забороняється повторно брати шлюб священикам. В католицизмі прийнята у вигляді догмата про целібат для всіх священнослужителів. Протестантизмом не визнається. Проповідь Б. була характерною для скопців, […]
(н. 1927) – амер. релігієзнавець, спеціалізується з проблем соціології релігії. Професор соціології Каліфорнійського ун-ту. Активно займався проблемами релігій Сходу (Китай, Японія). Базуючись на ідеях і методологічних засадах Парсонса, Б. розробив оригінальну схему еволюції релігії, вказавши на п”ять основних елементів цієї схеми, що відповідають певним етапам розвитку релігії, кожний з яких відрізняється від попереднього “ступенем диференціації […]
послідовники христ. чернечого ордену, заснованого в Монтекассіно (Італія) в 530 Бенедиктом Нурайським. Орден має жіночу гілку – бенедиктинок. Статут Б. вимагає від них суворої дисципліни і дотримання трьох обітів: постійного перебування в монастирі, утримання і послуху. Б. зіграли велику роль в місіонер. діяльності катол. церкви на слов’ян. землях і в Прибалтиці в 11-13 ст.ст. В […]
(н. 1929) – амер. соціолог релігії, один із видатних представників феноменологічного напряму соціології знань. Найбільш повно соціологічні релігієзнавчі проблеми викладені в книзі “Священна завіса” (1967), в якій на основі розробленого спільно з Т.Лукманом понятійного апарату він прагне показати взаємозв”язок між релігією і конструюванням людиною соціальної реальності. Значну увагу в працях Б. приділено проблемам секуляризації, осмислення […]
(1874-1948) – російськ. реліг. філософ. Брав участь у реліг.-філос. русі “новое религиозное сзнание” в Росії. Був ініціатором створення Вільної академії духовної культури в Москві (1918-1922). Висланий з СРСР у 1922, з 1924 жив у Франції, де видавав реліг.філос. журн. “Путь” (Париж, 1925-40). Коло інтересів зосереджується на питанні пошуку засобів духовного оновлення та самоідентифікації суспільства і […]
поліморфні образи добрих духів у давніх східнословянських віруваннях. У київських книжників та в фольклорі іноді ототожнюються з вилами, сестреницями та зичливими русалками. Б. – дбайливиці риболовів, посівів, а пізніше – й “хатні” жіночі духи, уособлення материнського заступництва від усякого зла, охорониці осель та родини. Яскраво виражені морально-соціальні риси Б. – захисниць людини від чорних сил […]
(лат. unio – спілка, союз) – об’єднання Київської митрополії з католицькою церквою, проголошене на соборі у Бересті (суч. Білорусь) в 1596 на засадах визначення православною стороною зверхності римського папи та католицького віровчення при збереженні традиційного візантійсько-слов’янського обряду, мови богослужінь, церковного календаря, особливостей церковної організиції та традицій. Укладенням Б.у.ц. єпископат Київської митрополії прагнув подолати внутрішньо церковну […]