(від лат. creatio – створюю) – один з апрямів у христ.-богосл. вченні про людську душу. На протилежність традуціанізму, прихильники якого доводять, що безсмертна душа дана богом тільки при створенні першої людини (Адама), а потім передається від батьків при зачатті, прибічники К. (зокрема, сучасні неотомісти) вважають, що бог з’єднує душу з тілом людини в момент народження, […]
(від лат. creatio – створюю) – релігійне вчення, яке пояснює походження і різноманітність світу божественним “творчим актом”. Ідеї К. притаманні багатьом релігіям, але найповнішого вияву вони набули в іудаїзмі, християнстві та ісламі, де спираються на уявлення про створення природи богом з нічого. Тривалий час, фактично до середини 19 ст., К. панував у всіх галузях знання. […]
(?-1632) – білоруський церковний діяч, архімандрит у Вільні, з 1625 перший уніатський архієпископ у Смоленську. Автор твору “Оборона єдності церковної…” (Вільно, 1617), де висловлював думку про споконвічну єдність української церкви з Римом, обгрунтовуючи свою позицію численними історичними даними. Бичко Богдан, НЧ
(лат. credo – вірую) – 1) символ віри в катол.; 2) в переносному значенні – погляди, переконання, світоглядна позиція, яких дотримується дана особа, соціальна група, партія тощо (напр., політичне К., моральне К. і т.і.). Філоненко Микола
пам’ятка давньої української писемності. Складена в середині 16 ст. Належала сім’ї Жолкевських. В 1620 її передано до Крехівського василіанського монастиря, що на Львівщині. Нині знаходиться в сховах бібліотеки Львівського музею національного мистецтва. Старозавітна історія в К.П. чергується з вставками патристич. та апокрифіч. характеру. В ній подано відомості про слов’ян і Київську Русь, зокрема описується створення […]