(від грецьк. monos – один, thelema – воля) – христ. богосл.-догмат. вчення, яке виникло у Візантії на поч. 7 ст. і стверджувало, що Христос мав дві сутності, але єдину волю М. було спробою компромісу між православ’ям і монофізитством. Засуджене на VI Вселен. соборі (680), який визнав не лише подвійну природу, але й дві волі Боголюдини. […]
рух у христ., що виник у срд. 2 ст. у Фрігії. Названий за ім’ям Монтана, який був жрецем Кібели, а після навернення на християнство проголосив, що він є “розрадником” і з його пришестям “царству Духа” мають поступитися місцем “царства Отця і Сина”. Проповідував близький кінець світу, аскетизм, мучеництво. Окремі секти монтаністів існували до 8 ст. […]
сукупність правил і норм, приписів і оцінок поведінки людей, висунутих і освячених будь-якою релігією, що визначають їхні обов’язки до Бога, один до одного, до суспільства в цілому. М.р. викладена в Св. Письмі, творах отців церкви, різних церковних документах. Характерною особливістю М.р. є те, що всі її положення вважаються встановленими Богом, уявляються ідеальними і абсолютними, вічними […]
члени Церкви Ісуса Христа Свяятих останніх днів, що виникла в США в 1830, а нині існує вже більше як в 150 країнах. Любарець Володимир.
керівний центр Руської православної церкви, який включає в себе систему закладів і підрозділів, що безпосередньо підлягають патріарху Московському і всієї Русі. Згідно “Положення про управління Руською православною церквою”, вища законодавча, адміністративна і судова влада в ній належить Помісному собору. В міжсоборний період вся повнота влади зосереджується в руках патріарха Московського і всієї Русі. Для вирішення […]
рештки померлих, які збереглися тривалий час нетлінними, що, за реліг. уявою, засвідчує їхню святість. М. є предметом реліг. поклоніння у римо-катол. і правосл. церквах. Сапіга Василь