(санскр. – досл. “Оповідь про велику битву бхарата”) – давньоінд. епос, що створювався прибл. з 2-ї пол. 2-го тис. до 2-го ст. до н.е. Усі міфологічні, філософські, історичні, соціальні, політичні, релігійні тощо ідеї і розповіді, повчання М. пов’язані з оповіддю про легендарну боротьбу двох царських династій – кауравів і пандавів. М. – головне джерело індуїзму. […]
(від санскр., досл. “велика колісниця”) – течія в буддизмі, яка дістала поширення в Тибеті, Монголії і країнах Далекого Сходу (Китай, Японія, Корея і В’єтнам). Всі основні концепції М. вже існували в ранньому буддизмі. Від хінаяни М. відрізняється більшою релігійністю. Якщо метою хінаяни є досягнення особистого спасіння, то мета М. – досягнення стану ботхисатви, відмова від […]
(араб. – ведений) – особа, яка йде вірним шляхом під керівництвом Аллаха і має сповістити про кінець світу. В суннітському ісламі М. – провісник близького кінця світу, останній поновлювач віри, останній спадкоємець Мухаммеда. У шиїтів віра в появу М. споріднилася з вірою в повернення прихованого імама, якого вони також називають М. і який поверне попрані […]
(араб.) – весільний подарунок, викуп, який чоловік надає дружині після укладення шлюбу. Цей подарунок, стає власністю дружини, і, за деякими винятками, не підлягає поверненню. Лубський Володимир
(давньоєвр. маццах – печиво) – коржі з тіста, яке не зазнало ферментації, прісний хліб, “хліб нужденності”, єдиний різновид хліба, який дозволено в іудаїзмі для вжитку протягом Песах. Вживається на згадку про вихід євреїв з Єгипту, коли вони виготовили коржі тіста, яке ще не скисло (Вих 12,39). Єленський Віктор
дервішський орден, заснований в ХІІІ ст. персомовним поетом і суфієм Дшалалуддіном Румі (1207-1273). Назва ордену походить від арабського титула Румі “Маула-на” (“Наш пан”). Після смерті Румі орден певний час дотримувався у керівництві принципу спадковості. Це привело до міцної централізації, яка в свою чергу зумовила локалізацію ордена в межах Туреччини. Центр ордену знаходиться в Коньї. Для […]
особа, яка під час спіритичного сеансу виконує роль посередника між “духами” і тими людьми, що беруть участь у проведенні сеансу. З позицій послідовників астросоматичного спіритизму, М. надає свою енергію у розпорядження мешканців астрального світу (духів), і вони відтак одержують можливість вступати в контакт з людьми. Під час сеансу М., користуючись своєю уявою, створює образ певного […]
таку назву дістало у мусульман місто-оазис Ясриб у Хіджазі, куди в 622 переселився з Мекки засновник ісламу Мухаммед. В М. він заснував першу мечеть та оголосив значну частину Корану, яка стосувалася правил життя в мусульманській громаді. В М. іслам набрав характеру самостійної релігії, тоді ж були закладені основи мусульманської держави, першою столицею якої стала М. […]
(араб. мадраса – вивчати) – середній або вищий мусульманський навчальний заклад для підготовки служителів культу, вчителів початкових навчальних мусульманських шкіл, а також службовців державного апарату у країнах Близького і Середнього Сходу. Лубський Володимир
обитель, заснована біля Вишгорода на Київщині в 988 грецькими монахами, які прибули разом з князем Володимиром з Херсонесу. Очолював ченців Михайло, який став першим митрополитом Київським, пізніше – канонізований православною церквою. В 1160 князь Андрій Боголюбський подарував монастирю цегляний храм, названий Білим Спасом. В 1240 М.П.м. був зруйнований. У відродженні обителі велику роль зіграв її […]
головне священне місто мусульман у Хиджазі, стародавній центр торгівлі, де народився, жив та починав свою проповідницьку діяльність засновник ісламу Мухаммед. Він оголосив старе святилище М. Каабу головною святинею ісламу й заповів усім мусульманам паломувати туди (хаджж). В М. знаходяться навчальні заклади чотирьох сунітських мазхабів. Нині М. є центром всесвітового ісламського руху. Лубський Володимир
вищий рівень священства в Церкві Ісуса Христа Святих останніх днів. Згідно вчення Церкви М.с. має ключі духовних благословень. Саме через обряди вищого священства вперше відкрите Богом Авраамові сила набожності передається всім людям. Спочатку його було названо Святим Священством за чином Сина Божого. Пізніше воно стало відомим як Мелхіседекове священство. Згідно вчення Церкви коли діти Ізраїлеві […]
одна з протестантських течій, що виділилася з анабаптизму після Селянської війни в Німеччині 1524-1525. Дістали назву від імені свого засновника Менно Симонса. В Україні з’явилися наприк. 18 ст. У віровченні М. збереглись догматика та моральні принципи анабаптизму, однак було вихолощено радикальний дух. Чеснотами істинного християнства були проголошені непротивлення злу насильством, покірність, всепрощення, моральне самовдосконалення та […]
(від староевр. “машіах” – помазаня) – віра в майбутнє пришестя месії, тобто Божого посланця, Спасителя, покликаного знищити зло і встановити на землі “царство небесне”. Уявлення про месію виникло серед стародавніх іудеїв під час т.зв. “вавілонського полону” (6 ст. до н.е.), коли в образі месії виступав завойовник, що мав “відновити порядок”. З часом, після загибелі Іудеї, […]
(від франц. messe) – богослужіння (літургія) в катол. церкві. В М. чергується читання молитов з церков. співом у супроводі органа. Завершується М. обрядом причащання. На ІІ Ватикан. Соборі (1962-1965) була прийнята конституція “Про літургію”, якою в М. внесено ряд новацій: допускається використання націон. мов, елементів місцевої музики і танців, причащання мирян і хлібом, і вином […]
(від грецьк. meta i physika досл. – “після фізики”) – таку назву дістала книга суто філос. творів Арістотеля, яка безпосередньо слідувала після Фізики – його твору про природу. Ввів термін М. упорядник трактатів Стагірита Андронік Родоський. Сам Арістотель особливу область досліджень, в якій з”ясовувались вищі принципи знання, буття і діяльності, називав “першою філософією”. В подальшому […]