термін, який використовували протест. теологи школи К.Барта і Е.Бруннера, щоб підкреслити свою прихильність до принципів Реформації, спадкоємність між поглядами М.Лютера і Ж.Кальвіна та обгрунтованою представниками школи діалектич. теологією, що була покликана переробити ліберальгу протест. теологію. Н. виходить із суперечностей людськ. буття. Тяжіє до соц. песимізму, що виражається в протиставленні людини і Бога, творіння і Творця, […]
за біблійною оповіддю, терновий кущ біля м.Хорива, який горів, але не згорав, і в якому бог вперше відкрився Мойсею і повелів відправитися до Єгипту, щоб вивести ізраїльтян з полону в “землю обітовану” – Палестину (Вих 3.2,4; Втор 33.16). Більшість тлумачів Св.Письма вважає, що це – один з видів мімози або акації, які ростуть в пустинній […]
термін, яким позначають оформлені в другій пол. 20 ст. нові конфесії, реліг. групи, духовні течії, церкви, в появі яких відбилися модернові процеси в реліг. сфері. Зумовлені змінами світоглядних парадигм, кризою традиц. Релігій, взаємовпливами різних культурних світів, Н., водночас, виступають результатом реліг. ініціативи окремих осіб, які, базуючись на певній віросповідній традиції або синкретизмі декількох, творять нове […]
реліг. рух, що виник в Японії після ІІ світ. війни як відповідь на кризу традиц. сінто шляхом його оновлення. Під тиском нових історич. умов реформується вчення, відбувається роздержавлення культу богині Аматерасу, занепад традиції самурайства, культу аристократичних предків і навіть імператора тощо. Спростився характер обрядових дій, змінився статус і форма неосінтоїст. об’єднань: з державних (храмових) вони […]
заг. назва філос. і теологічних ідей, що розвивалися в срд. 16 ст. на основі оновлення середньовічної схоластики шляхом поєднання її з ідеалістич. філос. системами Ф.Аррінго, Г.Васкеса, М.Моліна, Ф.Меланхтона, Ф.Суареса та ін. К. властиві намагання зробити крок вперед порівняно з пізньою схоластикою в опрацюванні логіко-гносеологічної, антропологічної, етичної проблематики. Основоположником католицького варіанту Н. був Ф.Суарес, протестантського – […]
панівний напрям у філософії сучасн. католицизму. Зберігши вірність основним ідеям томізму (філос. Теодицея, томістський раціоналізм та ін.), послідовники Н. поєднують томізм з окремими положеннями сучасних філос. шкіл (феноменології, філос. антропології, фрейдизму та ін.). Головну свою мету неотомісти (Маритен, Жильсон, ван Стеєнберг, Лотц та ін.) убачають у філософському обгрунтуванні христ. віровчення, примиренні теології і філософії, синтезі […]
нова унія, запроваджувана польським римо-католицьким єпископатом на українських і білоруських землях, що входили у 20-30 роках 20 ст. до Польщі. Неоунія була схвалена Апостольською Столицею і здійснювалася під особистим контролем Пія ХІ. Римо-католицька ієрархія негативно поставилася до залучення в цю акцію українського греко-католицького духовенства. Блокування останніх з боку латинських польських ієрархів пояснювалося тим, щоб запобігти […]
(грецьк. neophytos) – у християнстві – новонавернення у віру; щойно охрещенний послідовник вчення Христа; щойно висвячений у сан священик; щойно пострижений чернець. У широкому значенні – новонавернений до будь-якої релігії взагалі. Головащенко Сергій
реліг. течії, що виникають в рамках традиц. християнства з метою приведення його до вимог часу. З срд. 20 ст. християнська Європа і Америка зіткнулися з появою численних відгалужень загальнохристиянського, євангелістського характеру, як правило, від протестантських церков. Новоутворені церкви базуються на Біблії як основному віросповідному джерелі і на особі Ісуса Христа як центральній фігурі своїх реліг. […]
катол. догмат, згідно з яким Папа Римський, виступаючи з питанні віри і моралі з амвону (ex cathedra), тобто як пастор усіх християн, володіє непогрішимістю. За визнання цього догмату велась боротьба в католицизмі з 11 ст. Однак лише 1 Ватикан. сбор (1869-1870) його прийняв. З цим рішенням не погдились не тільки правосл. і протест. церкви, але […]
еванг. сказання про незвичайне, надприродне народження Ісуса Христа Дівою Марією від Св.Духа. Богородиця була проголошена Пречистою, “непорочною дівицею”, “чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів”. Зачатий непочно, боголюдина Христос завдяки цьому виявився вільним від первородного гріха. Н.з.д. був прийнятий на ІІІ (Ефеському) Вселенському Соборі в 431. В 1854 папа Пій ІХ проголосив догмат про непорочне […]
монаший чин, заснований у вересні 1945 за благословенням владики Григорія Хомишина – ординарія Станіславської єпархії (Українська Греко-Католицька Церква). Покровителькою згромадження є Фатімська Божа Мати. Народження Згромадження сестер Н.С.М. – вияв духовних потреб частини населення заходноукраїнських областей України тяжких повоєнних часів. Мета Згромадження сестер Н.С.М. – згуртувати Христові обручниці під покровом Непорочного Серця Марії, щоб вони […]
(р.н. невід. – після 1113) – чернець Києво-Печерського монастиря, письменник і літописець. Ченцем став бл. 1074-78, згодом був висв’ячений у диякони. Автор житій, автор і складач літопису, проповідник. У творах і проповідях поряд з обгрунтуванням християнських ідей підкреслював самостійність Руси-України щодо Візантії, закликав князів боротися за єдність земель, був прихильником сильної великокнязівської влади. Один з […]
христ.-богословське вчення, що виникло в 5 ст. у Візантії. Його засновник Несторій – константинопольський патріарх, визнаючи Христа “предвічно народженою” від Бога людиною, вважав, що месією він став завдяки подоланню людських слабкостей та “натхненню Святого Духа”, а “Слово боже” (“логос”) перебувало в ньому лише у відносному поєднанні. Це послужило для Несторія підставою оголосити Марію не Богородицею, […]
один з керівних принципів інституту монастирів та чернецтва, що полягає у добровільній відмові від придбання (“стяжання”) власності (майна, земель тощо), створюючи умови для реалізації чернечого аскетизму. Вітчизняне чернецтво розуміло Н. і як духовне Н. – відречення від “світу і себе в світі”, від своєї волі і самого себе (П.Могила). Навколо проблеми Н. тривалий час точилася […]
реліг.-політич. рух кін. 15-першої пол. 16 ст., послідовники якого виступали проти “стяжання”, тобто придбання церквою земельних та майнових цінностей, оскільки це суперечить євангельським ідеалам. Виникло в середовищі ченців заволжських монастирів (“заволжськіх старців”). Вчення Н. знайшло своє ідейне обгрунтування в працях Ніла Сорського, Василіана Косого і старця Артемія, які закликали відмовитися від світу, земельних багатств, вести […]
вияв ворожості до іновірців, крайнє несприяття чужих реліг. парадигм, звичаїв, права на власне розуміння істини, реліг. практики. Н.р. може виявляти себе як на рівні віруючого, реліг. громади, конфесії, так і на рівні держави з панівною, офіційною релігією. Н.Р., як правило, супроводжує реліг. конфлікт, породжується багатьма причинами історичного, національного, соціально-політичного, релігійно-догматичного характеру. В основі Н.р. – […]
реліг.комплекси, які історично не успадковані від попередніх епох певним етносом, не притаманні його реліг. духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені, але набули поширення в наслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини. Нетрадиційними для певних етносів можуть бути як світові релігії – традиційні для інших, так і нові реліг. утворення, які базуються на інотрадиційній основі. Нетрадиційними […]