склалася на початку 20 років 20 ст. з православних парафій (РПЦ), що діяли на території Західної України, Західної Білорусі та Литви, які в 1921 увійшли до складу Польщі. В 1924 отримала автокефалію (часткову) згідно томоса Константинопольської церкви. В 20-30 роках включала п`ять єпархій: Варшавсько-Холмську, Волинську, Поліську, Гродненську, Віленську. В церкві нараховувалось майже півтори тисячі храмів. […]
з’їзди представників низових організацій однієї або декількох церков одного релігійного спрямування, які скликаються для колегіального обговорення і вирішення догматичних і канонічних питань, проблем церковного устрою, управління, дисципліни, обряння керівних діячів тощо.БоВ
(до середини 1993 – Незалежна помісна церква християн “Філадельфія”) – протестантська течія, що започаткувала свою діяльність у 1992. Наголос робить на відтворенні дійсних принципів християнства згідно з Апостольським вченням. Прагне суворого дотримання всіх положень Нового Завіту. Обряди побудовані згідно повчань останнього. Керівний орган – Рада єпископів. Має свої групи в ряді областей України. Косуха Петро
особа, що отримала благодать, силу та владу від Бога через обряд помазання освяч. олією (єлеєм). Так освячувалася влада давньоєвр. царів, першосвящеників, пророків, а також христ. монархів. Образ П. (євр. Машіах – Месія, грецьк. Христос) набув особл. знач. в біблійній есхатології: завершенним П. вважається Ісус Христос. Помазання освяч. олією присутнє у христ. таїнствах миропомазання та єлеосвячення. […]
1) спеціальний зошит, в який вписуються імена померлих і живих для згадування їх священослужителями під час богослужінь; 2) згадування священиком імен, включених в поминки (зошити), а також у спеціальний церковний список під час літургії. В православній церкві поминки померлих проводяться на 3-й, 9-й, 40-й день і в річницю з дня смерті того, кого поминають. Крім […]
поклоніння богам завмираючої восени і оживаючої весною рослинності. Обрядовість і міфологія культу склалися з виникненням землеробства. Спостереження за сезонним розвитком рослинності, перетворенням (“вмиранням”) злакової укльтури в зерно і проростанням (“воскресінням”) його весною сприяло винекненню П. і в.б.к. Одними з найдавніших таких культів було вшанування єгипетського бога Осіріса, персидського Ормузда тощо. Бондаренко Галина
термін перебування на посаді папи римського, одним із титулів якого від 5 ст. є “верховний понтифік”. Ладивірова Сімона
один з основних напрямів у старообрядництві, що виник наприкінці 17ст. на основі течії збіглопопівців і мав власну церковну організацію. Група толків і злагод, які входять у П., визнають традиційну правосл. ієрархію, всі таїнства, відправу треб. На відміну від безпопівців (див. Безпопівщина) попівці розглядали никоніанську церкву лише як єресь, а не породження антихриста, тому вважали за […]
у монастирській практиці – доручення ченцю чи особі, яка готується стати ченцем, виконувати певну роботу в богослужбовій або монастирсько-господарській сфері. Безумовне виконання доручення (послух) – одна з головних чернечих обітниць. Для ченця її виконання – засіб самовдосконалення, самозречення волі, вияв смирення, уподібнення земному життю Христа; для того, хто хоче прийняти чернечий постриг, – час випробування […]
особа, що готується до чернечого постригу. Термін П. походить від слова “послух” – виконання різного роду робіт у монастирі. Климов Валерій
реліг. заборони чи обмеження на їжу взагалі або на деякі її види. Застосовуються в різних релігіях як один з важливих засобів церк. регламентації життя віруючих, поглиблення їхньої релігійності. Світові та ін. релігії розглядають П. як подвиг покаяння. П. беруть свій початок від старод. обрядів. Існують багатоденні й одноденні П. у православ’ї, напр., до перших належать […]
у правосл. й катол. обряд, яким супроводжується посвята в духовне звання або чернецтво. Постриження має на меті підкреслити прагнення віруючого досягти успіхів в моральному вдосконаленні і служінні Богу. Постриження в різні чернечі ступені має свою послідовність. Бондаренко Віктор
(1541-1613) – уніатський митрополит, один із засновників уніатської церкви в країні (див. Берестейська церковна унія). Походив з багатої української шляхти. Колишній кальвініст, у 1593 був висвячений у Володимирського православного єпископа. І.П. взяв активну участь у підготовці й проведенні церковного собору 1596 у Бересті (Бресті), на якому була утворена уніатська (або греко-католицька, як її згодом стали […]
(1836-1891) – видатний україн. вчений-лінгвіст, якого можна вважати засновником лінгвістичного релігієзнавства. П. вважав, що в появі віри в надприродне, еволюції реліг. вірувань важливу роль відігравали можливості людського мислення і пізнання, зміни у співвідношенні віри і знання. Віру в душу вчений виводить із ролі слова в пізнанні, впевненості людини в тому, що “слова суть духовні сутності […]
(1836-1891) – видатний україн. вчений-лінгвіст, якого можна вважати засновником лінгвістичного релігієзнавства. П. вважав, що в появі віри в надприродне, еволюції реліг. вірувань важливу роль відігравали можливості людського мислення і пізнання, зміни у співвідношенні віри і знання. Віру в душу вчений виводить із ролі слова в пізнанні, впевненості людини в тому, що “слова суть духовні сутності […]
згідно реліг. уявлень, це духовний, надчуттєвий, надприродний світ, що протистоїть чуттєво-сприйманому природному поцейбічному світу, який є похідним від нього. Згідно реліг. вчень, в П. перебувають всі боги, духи, в ній знаходиться рай і пекло, саме тому вони недоступні людському розумінню, в їх реальність слід лише вірити. Колодний Анатолій
затоплення Землі за волею надприродних сил і знищення при цьому всього живого на ній, за винятком особливо спасенних. Оповіді про потоп існують в міфології різних народів. Потопом Бог Яхве покарав “грішних людей”. Свою особливу милість він виявив лише до Ноя і його сім’ї – зберіг їм життя. Оповіді про П. поширені насамперед серед народів, які […]