(від лат. ritualis – обрядовий) – сукупність приписів і правил, які визначають порядок виконання обрядів, церемоній реліг. культу. Р.р. регламентує порядок і характер дій служителів культу під час богослужіння, при здійсненні таїнств, визначає правила проведення молитви тощо. Р.р. для віруючого є символом і підтвердженням дійсної присутності Бога. БкВ
судові процеси за оманливим звинуваченням у вбивствах, які скоювалися нібито з метою принесення в жертву Богу людського життя або ж використання крові в реліг. обрядах. В Зах.Європі Р.п. мали місце вже в 1235. В Росії Р.п. із звинуваченням євреїв у вбивстві християн вперше відбулися в 1799. В Києві за брехливим звинуваченням у ритуальному вбивстві судовий […]
персонажі східнослов’янської міфології, пов’язаної з вірою у “вищих” духів, яка була відома уже в епоху енеоліту й дістала особливого поширення в часи продукуючого землеробства. Історично більш пізні, ніж упирі, берегині, лісовики тощо, Р. і р. знані як духи аграрно-астрального стилю. Вважалося, що рожаниці є небесними духами-заступницями родючості, які піклуються про плодовитість промислового звіря й худоби, […]
Євангельська церква, яка виникла в Миколаєві в кінці 1992. В громаду зібралися передусім представники різних течій окультизму, але усталене віровчення і культ не були сформовані і в громаді стався розкол. Пошуки сталого віровчення привели послідовників “Р.с.” до використання деяких ідей китайських євангелістів. Останнім часом громада оголосила про своє “розформування”. Як церква “Роза світу” й нині […]
рухи в середині офіційних церков, спричинені радикальними політ. і культурн. змінами в суспільстві; ведуть до тимчасового або остаточного поділу існуючих реліг. структур, їхньої модернізації (реформи), часто – до утворення нових церков. У християнстві найвідомішими є: 1) розкол у православній церкві Росії в 17 ст., викликаний загостренням соціальн. боротьби періоду зміцнення самодержавства та централізації церкви (реформи […]
(лат. crucifixio, букв. закріплення на хресті) – за євангеліями, – страта і смерть Ісуса Христа на хресті. Р. також називають хрест з фігурою розіп’ятого Христа та інші зображення Сина Божого на хресті. Бучма Олег
(РПВЦ) – об’єднує парафії (перші із них утворені в 1989) на території Росії, які виявили бажання бути в юрисдикції Рос. правосл. церкви за кордоном. Ці парафії з’явилися в різних областях Росії і Латвії, є і в Україні – в Криму та деяких східних областях. У своїй діяльності керується “Положенням про вільні парафії”, прийнятим Архієрейським собором […]
об’єднує парафії (перші із них утворені в 1989) на території Росії, які виявили бажання бути в юрисдикції Рос. правосл. церкви за кордоном. Ці парафії з’явилися в різних областях Росії і Латвії, є і в Україні – в Криму та деяких східних областях. У своїй діяльності керується “Положенням про вільні парафії”, прийнятим Архієрейським собором Рос. правосл. […]
(Російська закордонна церква) – заснована представниками російської церковної еміграції на церковному соборі, який відбувся в Сремських Карловицях (Югославія) з 21 листопада по 5 грудня 1921. До кінця 20-х рр. підтримувала стосунки з Рос. правосл. церквою, розірвавши їх після публікації в 1927 Декларації митрополита Сергія, якою визнавалася радянська влада і встановлювалися з нею лояльні взаємовідносини. Цю […]
заснована представниками російської церковної еміграції на церковному соборі, який відбувся в Сремських Карловицях (Югославія) з 21 листопада по 5 грудня 1921. До кінця 20-х рр. підтримувала стосунки з Рос. правосл. церквою, розірвавши їх після публікації в 1927 Декларації митрополита Сергія, якою визнавалася радянська влада і встановлювалися з нею лояльні взаємовідносини. Цю декларацію РПЦЗ відкинула і […]
одна з автокефальних православних церков. Самоврядування проголосила в 1865 після об’єднання князівств Валахії та Молдови в Румунській державі (1862). Однак її автокефалію було визнано лише через 20 років. З 1919 має статус патріархату. Глава церкви носить титул патріарха. При ньому діють Постійний Синод, членами якого є лише митрополити, і Священний Синод, що складається з усіх […]
(Рідна Українська Національна Віра) – одна з форм сучасної релігійності українців. Засновник Р. – Лев Силенко, якого вірні її вшановують як посланого самим Богом Вчителя і Пророком, втілення вічного Духу Оріяни – Скитії – Руси-України. Реформуючи політеїстичну дохристиян. Віру українців, Л.Силенко запропонував нову монотеїстичну систему поглядів на світ. Згідно неї, українці, як і інші народи, […]
міфолог. жіночий образ у багатьох народів. Р. за стародавніми повір’ями – казкова водяна істота в образі гарної дівчини, з холодним, манливим поглядом, з довгими, розпущеними косами і риб’ячим хвостом. В укр. новелах і казках на русалку обертаються померлі дівчата й діти. Р. живуть у воді, лісах і полях. Вони заманюють людей, залоскочують їх на смерть, […]
(лат. Russicum) – коледж св.Терези, заснований папою Пієм ХІ в 1929 перебував під контролем і керівництвом ордену єзуїтів, підпорядкований курії римськ. Серед випускників Р., особливо в перші роки його існування, було чимало вихідців із російськ. емігрантів-аристократів, які прийняли католицтво. Кадри Р. готувалися для місіонерської роботи серед православних.Нині Р. є гуртожитком Папського східного інституту. Яроцький Петро
(до 1943 – Помісна Російська православна церква) – одна з автокефальних православних церков. Формувалася на базі російських північних єпархій Київської митрополії Константинопольського патріархату разом із утвердженням російської державності і вже з самого зародження набувала істотних відмін від українських єпархій (див. Християнство Київське). Наприкінці 14 – поч. 15 ст. починається процес виділення російських єпархій у самостійну […]
(1574-1637) – київський уніатський митрополит, реформатор чернечого життя, борець проти латинізації церкви, організатор шкіл з українською мовою, ініціатор церковного замирення в Україні та утворення об’єднаного Київського патріархату. Навчався у Вільні, Острозі, Празі. За наказом папи Климентія VIII прийняв східний обряд. 1593 повернувся з Риму до Вільна. В 1607 вступив до Святотроїцького віленського монастиря, пожертвувавши батьківським […]
(від грецьк. rason – стерта одежа) – повсякденний верхній одяг катол. і правосл. священнослужителів і ченців. Являє собою довгополе вбрання темного кольору з широкими рукавами. До 17ст. Р. носили тільки монахи. Філоненко Микола