збережені протягом тривалого часу і передані наступним поколінням реліг. комплекси, які відтворюються і розвиваються в межах їх історичних, етнічних чи державних кордонів. Т.р. широко вкорінені в побут, систему свят, міфологію, тип і спосіб мислення, культуру певного етносу чи спільноти людей. Окремі релігії є традиційними лише для однієї етнічної спільноти чи країни, інші – поширені як […]
течія в богослов’ї, що відстоює консерватизм релігії, захищає звичний процес відтворення сакральної культури, заперечує спроби перегляду релігійних цінностей стосовно оновлюваних умов життя. У християнстві Т.р. відстоює богодухновенність догматів про Трійцю, воскресіння Христа, інших положень, що грунтуються на Святому Письмі та Святому Переказі. Заперечує новації у віровченні і культі, що пропонуються модерністами, а також протистоїть фундаменталістським […]
(лат. traditio – передавання) – елементи реліг.-духовної спадщини, що передаються і зберігаються протягом тривалого часу в діяльності церкви або її окремих інститутів. Є одним із видів реліг.-духовної наступності, що орієнтує як на збереження попередніх надбань, так і на їх відтворення і розвиток. Т.р. проявляється у вигляді усталених стереотипізованих норм поведінки віруючих, формах відзначення реліг. свят, […]
(від лат. traduco – передавати, переводити) – різновид християнсько-богосл. вчення про душу людини. Згідно з Т., безсмертна душа створена Богом під час створіння першої людини – Адама і надалі передається від батьків дітям при зачатті. Такі погляди відстоювали Тертулліан (бл.160 – після 220), Мартин Лютер (1483-1546) та деякі інші богослови. Філоненко Микола
техніка глибокого розслаблення та відпочинку, що знімає стрес та поліпшує фізичне і психічне здоров”я людини. Створена в срд. 60-х років індійським вчителем та гуру Махаріши Махеш Йоги спеціально для умов напруженого міського життя. Техніка Т.М. базується на багаторазовому повторенні індивідуально визначеної мантри. Савіна Ірина
(від лат. transcendere – переступати) – поняття філософії Канта, застосоване ним для позначення всього того, що лежить за межами людських буття, свідомості й пізнання й перевищує їх. В богослов”ї поняття Т. вживається для позначення сфери потустороннього, іноприродного, зовнішнього світові релігії. Ця сфера перебуває поза межами досвідного знання людини і вважається недоступною для неї. В змістовному […]
(від лат. transcendere – переступати) – філос. термін для позначення переходу із сфери можливостей людського досвіду в сферу, що знаходиться поза межами осягнення останнього. В контексті христ. екзистенціалізму Т. мислиться переважно як перехід від чистого буття світу до самобуття, або самості. Сарапін Олександр.
(від лат. transcensus – досл. “вихід за межі”) – філос. термін для позначення виходу за межі реальностей феноменального світу. Відповідно Т. в реліг.-філос. концепціях, зокрема у Б.Вишеславцева вживається в значенні виходу за умовності світу явищ, за які слугують простір, час, причинність, необхідність, смертність тощо. Сарапін Олександр.
(від нім. Trauer – сум, скорбота) – форма зовнішнього вираження скорботи за померлими або у випадку якогось суспільного, загальнонаціонального лиха, у траурних звичаях – носінні одягу особливого кольору, оплакуваннях, самокатуваннях, обрізанні волосся тощо. Траурні звичаї сягають своїм корінням у первісні вірування: анімізм, культ предків тощо. Сапіга Василь
існував на місці літописного Зарубинського монастиря (поблизу сучасного с.Трахтемирів на Черкащині). Зацікавлені у військовій підтримці Запорізької Січі, польські власті передали у 16 ст. монастир козакам. Тут був “шпиталь” для перестарілих, поранених запорожців, пізніше зберігалися козацькі клейноди, скарбниця, зброя тощо. Монастир був притулком для учасників народних повстань. В ході придушення Річчю Посполитою повстання 1662-1665 Т.Х.М. зруйновано. […]