спосіб об’явлення священного, місце єднання з потойбічним світом, яке стає сакральним у зв’язку з появою тут духів чи богів. Сюди ж відносяться місця природнього чи соціального значення для суспільства: джерела, дерева, скелі, гори. В релігійній уяві гори посідали особливе значення, оскільки розглядались як шлях до небесного царства. В деяких релігіях Р.п. сприймається як місце регулярного об’явлення Бога, місце зустрічі людини і Бога, неба і землі, центр Всесвіту. Поступово такі місця стають “місцем Бога на землі”, храмом. В архаїчних релігіях Р.п. сприймається як священне місце, де живе людина, спроможна вступати в контакт з потойбічним світом (напр. будинок шамана). Поступово це перетворюється на усталені форми: церква, синагога, мечеть, які будуються з фіксованою просторовою орієнтацією. Загальні плани будівель визначають символіку сакрального. Так, бані у Сх. Християнстві символізують небо, олтар на сході – Христа, зображення над західньою брамою – Остаточний Суд, міхраб у мечеті символізує Мекку. Релігійний простір забезпечує структуру, де певним чином створюється відповідність між людиною та Богом. Бичко Богдан, НЧ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.