Сатаністи

прихильники обожнення сил зла, поклоніння Сатані (Дияволу або Люциферу), які прийшли із стародавнього Іраку і набули особливого поширення в Європі в середні віки. Нині – послідовники одного з різновидів напіврелігійного руху, заснованого Е.О.Кроулі в кін. 19-поч. 20 ст. і реанімованого в 60-тих в Америці. За світоглядною суттю, типом об’єднання, формами діяльності С. дуже різноманітні. Найвідоміша сатанинська група – родина Менсона, найорганізованіша – “Церква Сатани” Е.Лавея (США). В кін. 70-х в Росії, а на поч. 80-х в Україні сатанізм заявив про себе як організована в декілька громад реліг. течія, віросповідні догмати і культові дії якої, будучи своєрідним антиподом християнства, побудовані на дзеркальному відображенні останнього. С. вшановують не Бога, а Сатану, читають Біблію навпаки, проводять т.зв. “чорні меси” з використанням чорних свічок, перекинутих розп’ять, проклять, ритуальних жертвоприношень тощо. Моральна програма С. відзначається крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, що утверджує особистістні пріоритети, перевагу над всіма, культ сили. В Україні є окремі незареєстровані групи С. Вони існують як молодіжні, екстремістські або трешофільні чи хардроківські угрупування, чиї світоглядні пристрасті скоріше є віковим зацікавленням. Филипович Людмила