(від лат. dualis – подвійний) – 1) філос. вчення про наявність і рівноцінність двох первоначал світу – духа і матерії. Різновидами онтологічного і гносеологічного Д. позначена творчість Х.Вольфа, Р.Декарта, Д.Локка, Д.Юма, І.Канта. 2) В релігійній свідомості – протипоставлення надприродного і чуттєво сприйманого, божественного і тварного. У християнстві т.зв. апофатичне богослов’я виходить з відсутності у Бога будь-яких земних рис, а тому дотримується ідеї незбагненності його; катафатичне богослов’я хоча й наділяє Бога деякими людськими й природними рисами (він – всюдисущий, всемогутній, всеблагий, всевідаючий тощо), але вони настільки абсолютизовані, що не усувають розриву між земним і горнім. Таке протипоставлення криє тенденцію до втрати віри у сенс релігійного виповнення, що й спонукало християнську думку до вироблення ідеї посередника між Богом і людьми – Боголюдини. Лобовик Борис
Дуалізм
You may also like
Релігієзнавство
У посiбнику розглянуто коло релiгiєзнавчих тем, якi є найпоширенiшими у викладаннi релiгiєзнавчих дисциплiн. Вiдмiннiсть посiбника полягає в тому, ...
Read More
Монографія, яка присвячується 20-літтю Міжнародного центру вивчення права і релігії Школи права ім. Д.Р.Кларка при Університеті Брігама Янга (США), ...
Read More
ФЕНОМЕН РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
Монографія присвячена аналізу феномену релігієзнавства, його співвідношення з теологією й атеїзмом. Розкривається авторське бачення природи релігієзнавства в його ...
Read More
No Comment
You can post first response comment.