Дюркгейм Еміль

(1858-1917) – франц. соціолог, послідовник О.Канта, релігієзнавець. Розглядав суспільство як особливу духовну реальність, що грунтується на загальнозначимих “колективних уявленнях”, різновидом яких і є релігія. Ці уявлення й породжує суспільне середовище. Обов’язковим і основним елементом будь-якої релігії вважав культові обряди тотемізму; вони, на думку Д., стали основою різних релігій. Д. розумів релігії як обожнення суспільства, поклоніння суспільства самому собі. Звідси – єдність релігії і суспільства у їх виникненні й існуванні. Бог – це той символ, який надає суспільству надприродного значення, зміцнює його владу над людиною. Тому все соціальне є релігійним, а релігія існує довічно. Погляди Д. на походження релігії перебувають в межах преанімізму. Його праці: “Правила соціологічного методу” (1895), “Про поділ суспільної праці” (1893), “Метод соціології” (1893), “Елементарні форми релігійного життя…” (1912) та ін. Танчер Володимир