Констанцький собор

собор, що відбувався з 1414 до 1418 у швейцарському м.Констанці. За рахунком, прийнятим в катол. церкві, – 16-й Вселенський. Скликаний з метою подолання “Великої схизми”. На відкритті К.с. було присутніх близько тисячі духовних осіб, імператор Сигизмунд і папа Іоан ХХІІІ (антипапа), який найважливішим питанням на соборі поставив боротьбу з єресями. Він розпочав процес Я.Гуса, який завершився у 1415 спаленням ідеолога Реформації в Чехії. Побоюючись, що висунуті на К.ц. вимоги позбавлення влади всіх діючих в той час пап приведуть до суду і над ним, Іоан ХХІІІ втік, але незабаром був заарештований. При обранні нового папи К.с. поповнив кардинальську колегію 30 представниками т.зв. католицьких націй (англ., нім., франц. та італо-іспан.), і в 1417 папою став Мартин V. К.с. істотно обмежив його права, урізав доходи і проголосив собор органом церкви, який стоїть вище папи. Але згодом папи, спираючись на світську владу в Італії, ухилялися від виконання рішень К.с. Обраний на синоді єпископів Литовської держави в Новогрудку 1415 митрополит Київський та Литовський Григорій Цамблак (обрання відбулося проти волі візантійського патріарха, при цьому єпископи посилалися на прецедент – обрання митрополитів Іларіона і Клима (Смолятича) пішов шляхом незалежності від Візантії і в 1418 на чолі великої депутації українсько-білоруських єпископів поїхав на К.с., виголосив на ньому промову, в якій вітав папу і висловив бажання об’єднати православну і католицьку церкви, пропонував для цього скликати Вселенський собор. Однак ці прожекти успіху не мали. Яроцький Петро