Кирило-Мефодіївське товариство (братство)

просвітницька, національно орієнтована таємна організація, що виникла в середовищі україн. інтелігентів у грудні 1846 в Києві. Засновники К.-М.т. (М.Гулак, М.Костомаров, В.Білозерський) разом з його членами (Т.Шевченко, П.Куліш, О.Навроцький, І.Посяда та ін.) у березні 1847 були заарештовані й покарані. В програм. документах братства (“Книга буття українського народу”, “Статут слов’ян. товариства св.Кирила і Мефодія”, відозви до братів українців, поляків та росіян), худож. та публіц. творах визначені основні завдання: боротьба за національне визволення з-під гніту деспотизму всіх слов’ян. народів, здійснення докорінних соціально-політич. перетворень в слов’ян. країнах (знищення самодержавства, ліквідація кріпосництва, скасування дворян. привілеїв та станів), об’єднання слов’ян у федератив. республіку з широкою політич., культурн., економіч. та реліг. автономією кожної нації, освіта народу. Головна заслуга К.-М.т. – пробудження власної самосвідомості україн. народу, його істор. пам’яті, оформлення українофільства у певну політич. і просвітн. програму. Роздуми над минувшиною України привели братчиків до усвідомлення особливого місця українців у світовій історії, їх сучасного стану і майбутньої долі, спасительної ролі щодо інших народів. Месіанські ідеї товариства, вписуючись у загальнохрист. світогл. парадигму, відтворили європейський досвід синтезу християнства з соціальним та національним радикалізмом Нового часу. Біблійні тези про обраний народ, його винятковість, мету богообраності братчиками зкоректовані демократич. гаслами свободи, рівності і братерства всіх народів. Покликання українців вбачалося ними в тому, щоб пізнавши істину Бога, визволити інші народи. Незважаючи на свою поразку К.-М.т. визначило напрям суспільних рухів в Україні до кін.19-поч.20 ст. Филипович Людмила