(р.н. невід. – 1646) – український церковно-освітній діяч, письменник, проповідник, друкар. У 80-90-х рр. 16 ст. був учителем Львівської і Віленської братських шкіл. До 1618 – ігумен Уневського монастиря, в 1618-1619 – ігумен любартовський, в 1621-1625 – проповідник у Замості. 1626 перейшов в Унію і був ігуменом Єлецького Успенського монастиря в Чернігові. Тут ним була […]
(нар. між 1130-1140 рр., помер наприк. 12 ст.) – єпископ турівський (до 1193), блискучий проповідник, автор оригінальних молитов, гімнів, повчальних сповідань, проповідей. Проповіді К.Т. – самостійні обробки творів Іоана Златоустого та грецьких джерел. Більшість з них присвячена христології. Проповіді К.Т. мали вплив і за межами України. Яремчук Володимир
в широкому плані духовний рух, коло ідей, пов’язаних з усвідомленням спільності слов’янських народів, що сповідували вчителі слов’ян Кирило і Мефодій. вузькому плані низка їх учнів і послідовників. Солунські брати дали слов’янам не лише азбуку, писемність, зробили переклади релігійнних книг з грецької мови, але й сприяли створенню незалежного від Риму і Візантії слов’янського варіанту християнства на […]
просвітницька, національно орієнтована таємна організація, що виникла в середовищі україн. інтелігентів у грудні 1846 в Києві. Засновники К.-М.т. (М.Гулак, М.Костомаров, В.Білозерський) разом з його членами (Т.Шевченко, П.Куліш, О.Навроцький, І.Посяда та ін.) у березні 1847 були заарештовані й покарані. В програм. документах братства (“Книга буття українського народу”, “Статут слов’ян. товариства св.Кирила і Мефодія”, відозви до братів […]