патріарх, виборний вищий духовний і світський глава караїмів. Очолював Таврійське й Одеське Караїмське Духовне Правління (м.Євпаторія), яке об’єднувало караїмські громади Російської імперії. Останній Г. – Хаджи Хан Шапшал (1873-1961) – визначний тюрколог, історик, дипломат, професор, доктор філософії, дійсн. член Краківської академії наук. Полканов Юрій
(1770 – 1831) – славнозвісний філософ, представник німецької класичної думки. Його творчість знаменує собою логічну завершеність і догматичну оформленість критичної філософії. Освіту отримав в Тюбінгенському ун-ті, вивчаючи теологію і філософію. Викладав різноманітні філософські дисципліни в Йєні, Гейдельберзі, Берліні. Головне в його філософії – тотожність мислення і буття, яка розкривається в процесі, в розвитку абс. ідеї. […]
так називається Міжнародна місія милосердя, що виникла в Нью-Йорці на межі 19-20 ст.ст. з метою об’єднання всіх християнських комерційних місіонерів для персональної євангелізації і об’єднаного служіння Богу. Назва місії походить від біблійного персонажу Гедеона – уособлення смирення, віри й послуху. Філіали “Г.” існують майже в двохстах країнах, в тому числі і в Україні. Колодний Анатолій
(арамейськ. – завершення, вивчення, переняте від вчителя) – збірник дискусій і аналітичн. досліджень тексту Мішни, здійснених тлумачами (т.зв. амораями) між 3 і 5 ст. н.е. Г. назив. також Талмуд в цілому та кожний з його трактатів зокрема. Єленський Віктор
перше повне зібрання бібл. книг церк.-слов. мовою, здійснене у 1499 за наказом Геннадія, Новгор. архиєп. (1484-1504). Списки текстів для Г.Б. збиралися в різних місцях; деякі книги перекл. з Вульгати та з євр. мови. Поділ на книги та розділи був запозич. з німецьк. друков. Біблії. Копія Списку Г.Б. була надіслана кн. К.Острозькому і стала основою для […]
галузь релігієзнавства, покликана вивчати роль природного фактору в появі і поширенні релігій певної конфесійної визначеності в різних країнах і регіонах земної кулі, синкретичних процесах в релігіях. Г.р. виявляє також взаємозв”язок етнічного і конфесійного в реліг. мобільності. Історична Г.р. покликана насамперед розкрити питання автохтонності релігійних утворень тієї чи іншої країни, географічного регіону, з”ясувати в історичній ретроспективі […]
сукупність окультних уявлень, що набули найбільшого розвитку в середньовічному Китаї під впливом філософської доктрини даосизму. Г. (“феншуй”) зв’язувала небесні явища, зірки, планети зі знаками зодіаку і країнами світу, з космічними силами й символами (Небо, Земля; інь, янь; п’ять першоелементів тощо). Прибічники Г. розробили складну систему взаємодії між всіма цими силами і земним рельєфом. Лише при […]
один із найбільш шанованих христ. св. великомучеників. Згідно реліг. джерел, Г.-П. був воєнач. в армії імператора Діоклетіана. За відкритий виступ на захист христ. віри Г.-П. на протязі семи років зазнавав неймовірних тортур і в 303 прийняв за це мученицьку смерть. Ще за життя Г.-П. здійснив безліч чудес і подвигів, в т.ч., врятував царівну, призначену в […]
(від грецьк. hermeneutikos – пояснюючий) – в широк. розумінні – тлумачення бібл. текстів та вчення про способи такого тлумачення, у вужчому – вищий, порівняно з екзегезою біблійною, рівень освоєння тексту, що грунтується на потребі його актуального розуміння. Головне тут – не лише екзегетичне з’ясування змісту та первісного, часом дослівного значення (“тоді” і “там”), а й […]
мистецтво тлумачення релігійних і в першу чергу, біблійних текстів; вчення про принципи, певні правила й особливості інтерпретацій цих текстів з метою з”ясування їх дійсного смислу. В історичному контексті г.р. функціонувала переважно як герменевтика біблійна. Біблійні тексти тлумачились як Богом відкриті істини. Започатковується у Августина. Серед герменевтичного доробку богослова: вчення про речі і про знаки, з”ясування […]
складова частина віровчення християн. конфесій, що включає певний комплекс різних концепцій й ідей, які по-своєму відображають характерні для сучасного етапу розвитку цивілізації загальнолюдські, всесвітньо-історичні проблеми й пропонують шляхи і методи їх вирішення. До глобальних проблем, окрім відвернення світової термоядерної війни, теоретики христянства відносять захист навкол. середовища, раціональне використання природ. ресурсів, ефективне вирішення енергетичн. проблем, проведення […]
(н. 1912) – амер. соціолог релігії. Тривалий час працював керівником Центру з вивчення релігії і суспільства при Каліфорнійському ун-ті. Активно розробляв методику і методологію конкретних соціологічних досліджень релігійності. Г. виділяє п’ять основних елементів релігійності в їх емпіричному вимірі: 1) релігійний досвід; 2) релігійна віра; 3) форми культової поведінки; 4) рівень реліг. інформованості віруючого, знання фундаментальних […]
(від грецьк. glossa – незрозуміле слово і lalien – говорити) – поняття, яке використовується в деяких конфесіях для позначення розмови віруючого з Богом “незнайомою” (“іншою”) мовою при сходженні на нього Духа Святого. Досягається такий стан в результаті тривалих постів, настанов і молитв. Цьому сприяє також відповідна емоційно-психологічна обстановка на зібранні віруючих, насамперед голосна молитва всіх […]
(від грецьк. gnosis – знання – реліг.-теософ. рух пізньої античності (1-3 ст.ст.). Існував Г. іудейський, язичницький і християнський. Спільне для них – вчення про існування досконалого божества, гріховного матеріального світу. В християнстві виокремлюються популярний і філософський Г. Гностики довільно поєднали реліг. вчення про спасіння з основними ідеями філософії платонізму, стоїцизму, неопіфагорейства, а також вченням східних […]
(1809-1852) – великий письменник, реліг. мислитель, українець, який свій талант поставив на службу російській культурі, Російському Православ’ю, ставши відтак, за Шлемкевичем, уособленням “гоголівської людини”, яка чуже приймає за своє, не вбачаючи в цьому якоїсь шкоди своєму народу. За Гоголем, Бог як внутріння причина світу є джерелом руху. Скрізь він несе з собою гармонію і закон. […]
(1813-1889) – професор філософії Київської духовної академії, з 1869 – ун-ту св.Володимира, відомий представник Київської школи філософії. Один із перших вітчизняних мислителів усвідомив методологічну цінність філософії Гегеля і опрацював її релігійно-православну інтерпретацію. В дусі християнської метафізики переосмислив вчення Гегеля про світовий дух, відкинувши розуміння Безумовного як логічного мислення. Підкреслював історичні та суб’єктивно-психологічні, ірраціональні джерела релігії. […]
(від арамейськ. – досл. “череп”) – пагорб поблизу Єрусалима, на якому у стародавніх євреїв страчували злочинців. На Г., за євангелівськими оповідями, був розп’ятий на хресті Ісус Христос. У християнстві Г. є символом мук, страждань і терпіння. Новиченко Микола