позитивна моральна якість (властивість), схильність до творення добра, риса характеру людини. В античній культурі Д. оголошувалась мудрість, поміркованість, мужність, справедливість. оскільки Д. знаменовала собою життя за вимірами розуму і правди, вона ототожнювалася подеколи із щастям. Не заперечуючи таких Д., християнство обстоює низку нових Д.: любов до Бога, ближнього, смирення, віру в Бога, надію на Бога, […]
(від грецьк. dogmatos – думка, вчення) – основні положення віровчення тієї чи іншої реліг. конфесії, що визнаються як вічні і незмінні істини, встановлені Богом і обов’язкові для віри в них усіх віруючих. Д.р. не підлягають критиці і мають у віровченні силу абсолютного авторитету. Заперечення будь-якого з Д.р. розцінюється церквою як єресь і піддається анафемі. Христ. […]
сукупність аргументів, за допомогою яких теологи і філософи прагнуть довести наявність Бога. Космологічний аргумент конструюється ними на основі визнання того, що все існуюче обов”язково має свою причину, а відтак повинна існувати й першопричина всього світу і нею є Бог. Телеологічна доказовість подає Бога за архітектора тієї досконалості і доцільності, яка існує в природі. Моральний доказ […]
(від грецьк. dokeo – здаватися) – ранньохрист. гностич. секта (2-3 ст.). Д. обстоювали неможливість втілення Христа в земну людину Ісуса й вважали уявним його тілесне існування на Землі, а особливо його смерть. Визнаючи Христа лише космічним божеством, Д. тим самим руйнували єванегельські уявлення про Боголюдину. Докетизм знайшов своє відображення у вченні Йосипа Флавія і Філона […]
в міфології, ірраціоналістичних філос. системах та в буденній реліг. свідомості – нерозумна і незбагненна зумовленність подій та вчинків. В античності уявлялася як сліпа справедливість (давньогрецьк. Мойра), вдача і випадковість (давньогрецьк. Тюхе), всеохоплююча непорушна зумовленність (фатум). Віра в Д. часто пов”язувалася з астрологією. Християнство протиставило Д. віру в Божественне Провидіння. В кінці 19 ст. поняття Д. […]
члени злидарюючого ордену, заснованого в 1215 в Тулузі іспанським монахом Доменіко де Гусманом (1170-1221) для боротьби з єретиками. Д. дають обіт бідності, утримання й послушання, члену ордена не вживають в їжу м’ясо. Начолі ордену стоїть обраний на 12-річний термін генерал, який підпорядкований безпосередньо Папі. Д. брали активну участь у боротьбі катол. церкви проти опозиційних їй […]
за реліг. вірув. слов’ян, дух хати, домашнього вогнища. Походить від культу предка. На Д. частково перенесені деякі риси Чура (пращура) – обожнюваного родоначальника, родового божества: Д. заколисує немовлят, наглядає за ними, коли вони залишені насамоті. На спорідненість Д. з вогнем вказує білор. назва “дымовой” як антропоморфізація вогню. Д. переважно добрий дух, але коли його не […]
подія, що сталася в результаті діяльності єпископа Доната. Д.р. стався в результаті релігійного руху у римській Північній Африці в 4-5 ст.ст., спрямов. проти офіц. христ. церкви і рим. панування. Соціальна база донатистів – колони, раби, міська біднота. Ліве крило Д.р. становили агонистики – члени демокр. христ. секти в римськ. Африці. Яремчук Володимир
згідно вчення Церкви Єднання стан такої людини, яка відчула у своєму житті чотири Світи Серця, тобто серце дитини, серце брата чи сестри, серце чоловіка чи жінки, серце батьків. Якщо вертикальна, тобто батьківська любов не зменшується з появою нових дітей, то горизонтальна, подружня, грунтується на ідеї неподільної і довічної любові між чоловіком і жінкою. Бог більше […]
(1841-1895) – визнач. україн. громад. діяч, публіцист, вчений. Один з родоначальників вітчизн. світського релігієзнавства. Релігію розглядав як явище духовної культури, продукт культурно-історич. процесу. Виникнення релігії пояснював гносеологіч. та соціальними чинниками. Особливу увагу приділив ролі релігії і церкви в історич. розвитку людства, в нац. поступі України. Негативно оцінював діяльність окремих конфесій, особливо в нац., просвітн., державотворч., […]
(1865-1935) – нім. історик і філософ, спеціаліст з історії раннього християнства. З позицій пантеїзму Д. виступив проти християнства, стверджуючи віру в несвідомий божественний дух. Схиляючись до міфологічної школи, Д. доводив неісторичність Ісуса Христа, Діви Марії, апостола Петра тощо. Створення Євангелій датував 2 століттям. Гностицизм Д. вважав важливим джерелом християнства. Глушак Анатолій
служителі реліг. культу у кельтів. Займалися відправленням реліг. обрядів та жертвоприношенням. Складали третю, найвищу групу кельтських жреців (перша – вати (віщуни), друга – барди (поети, які прославляли богів)). Мали абсолютну владу і були наділені правом виносити покарання, найтяжче з яких – заборона на участь у реліг. обрядах. Д.- носії культури і духовності, які увібрали багатовіковий […]
спроба обгрунтувати перенесення духовного центру християн. світу з Єрусалиму у Київ і перетворення останнього у світовий реліг. центр. Грунтується на старозавітних ідеях про зміну світових царств. Популярності Д.Є.к. в Україні срияло висвячення у 1620 Єрусалимським патріархом Феофаном української православної ієрархії, що по-суті відродило тут православну Церкву. Д.Є.к. знайшла певне відображення у творчості Й.Борецького, П.Могили, Ф.Прокоповича. […]
(араб. ад-дурузия) – послідовники одного з напрямів ісламу, поширеного на Близькому Сході (Ліван, Сірія, Ізраїль, Йорданія). Рух Д. виник у Єгипті за халіфа династії Фатимідів аль-Хаким бі-Амр Аллага (996-1021), який проголосив себе кінцевим втіленням Бога. Після загадкового зникнення Аль-Хакима віра в його майбутнє пришестя поширилася в горах Лівану та Антилівану, де склалась перша спільнота Д. […]
(від лат. dualis – подвійний) – 1) філос. вчення про наявність і рівноцінність двох первоначал світу – духа і матерії. Різновидами онтологічного і гносеологічного Д. позначена творчість Х.Вольфа, Р.Декарта, Д.Локка, Д.Юма, І.Канта. 2) В релігійній свідомості – протипоставлення надприродного і чуттєво сприйманого, божественного і тварного. У християнстві т.зв. апофатичне богослов’я виходить з відсутності у Бога […]
(від лат. dualis – подвійний) – протиставлення в різних реліг. вченнях світу надприродного, потойбічного, трансцендентного, невидимого природним, натуральним, видимим, чуттєвосприйманим об’єктам, процесам і явищам. До невидимого світу богословське вчення відносить різних безплотних духів – ангелів, серафимів, херувимів, а також самого Бога, коли він розглядається як духовна першосутність. Видимий світ – це оселя тварин та людей, […]