система реліг.-теорет. обгрунтування осн. засад протест. віровчення. Грунтується на загальнохрист. уявленнях про Бога, Його Одкровення, спасіння, другий прихід Христа і встановлення 1000-літнього царства для обраних. Вчення про Трійцю, безсмертя душі, недільний день відпочинку поділяють не всі протест. течії. В центрі П.т. – принципи спасіння особистою вірою, загального священства віруючих, виключного авторитету Біблії. (Див. Ліберальна теологія, […]
(від лат. protestans – той, що заперечує, незгідний) – загальна назва реліг. течій, генетично зв’язаних з Реформацією. Третій, поряд з католиц. і правосл., напрям у християнстві. Термін пов’язаний з “Протестацією” 6 князів-лютеран і представників 14 німецьких міст з приводу посягань катол. партії (Шпейєрський рейхстаг 1529) на принцип свободи віросповідання. Ранні протест. течії – лютеранство, кальвінізм, […]
одна з трьох хриситянських конфесій, що зародилася тут у др. пол. 16 ст. внаслідок розвитку ренесансно-реформаційних процесів. В своїй еволюції відбув кілька етапів. Передреформаційний – період впливу на духовне життя України раціоналістично-єретичних рухів західно-(вальденси, катари, альбігойці, бичувальники тощо) та східноєвропейського (богоміли, нестяжателі, стригольники, “жидовілі”) походження, а також ранньохристиянських учень Дж.Вікліфа та Я.Гуса. Реформаційний – період […]
неформальна система світоглядних уявлень, що грунтується на августиніансько-пауліністичній концепції благодаті, вирішується в контексті протест. теології. Рання П.ф. (ортодоксія) започаткована М.Лютером, У.Цвінглі, систематизована Ф.Меланхтоном, Ж.Кальвіном. 17-18 ст. позначені, з одного боку, містичною (В.Вейгель, Я.Бьоме, І.Арндт) і пієтичною (Я.Шпенер, А.Франке) опозицією формалізованому канону, посиленням емоційності віри і культу, з другого – подальшою раціоналізацією (вихід у деїзм) віровчення, […]
(від грецьк. protos – перший, hieros – священний) – старший священик у православ’ї, настоятель храму, належить до білого (нечернечого) духовенства. Інша назва – протопресвітер (від грецьк. presbiteres – старійший), протопіп. Філоненко Микола
колишня назва протоієрея, який виконував обов’язки настоятеля. П. користувалися особливою довірою єпархіального керівництва і займали посади благочинних. З ужитку назва П. вийшла на поч. 19 ст. Бучма Олег.
один з видів реліг. організацій, об’єднання віруючих за професійною ознакою. Перші П.х. зародились в 70-80 рр. 19 ст. в країнах Західної Європи під егідою католицької церкви. В основу діяльності П.х., а пізніше національних і міжнародних профцентрів, які створювались на їх базі (Міжнародна конференція християнських профспілок 1920), було покладено основні концепти соц. вчення католицької церкви. Сьогодні […]
(від грецьк. psalmos – пісня) – короткі і порівняно нескладні за формою реліг. пісні і гімни, які входять у Псалтир. Біблійна традиція авторство їх приписує давньоєврейському царю Давиду, хоч лінгвіст. аналіз засвідчує авторство їх не одній особі, а декільком, які жили в різний час. Саме цим з’ясовується їх відмінність за стилем і жанром. Християн. духовенство […]
нижчий служитель у правосл. церкві, т.зв. церковнослужитель на відміну від священнослужителя. Його обов’язком є читання і спів на клиросі, а також ведення церковного діловодства. Колодний Анатолій
(від грецьк. psalterion – книга псалмів) – збірник із 150 піснеспівів. П. входить у Ст. Завіт. Євр. назва збірника – Техіллім, тобто похвальні пісні. Авторство 73 псалмів церква приписує іудейському царю Давиду, деяких – навіть Мойсею, хоч ця біблійна книга виникла значно пізніше і, що засвідчує її зміст, написаний не одним автором. За змістом псалми […]
термін, який застосовується в парапсихології для визначення явищ впливу на фізичний світ без участі м’язових зусиль. Форми прояву П.: переміщення великих предметів (макротелекінез, або полтергейст), яке можна спостерігати; рушіння електронів в різних пристроях (мікротелекінез), яке намагаються реєструвати за допомогою певної апаратури; левітація – паріння людини у повітрі або зменьшення її ваги; телепортація – миттєве переміщення […]
сукупність психічних процесів (раціональних, емоціональних і вольових) віруючих, що дають себе знати як мотив їхньої поведінки. П.р. спрямована на об’єкт рел. поклоніння, в центрі якого знаходиться ідея надприродного. В системі П.в. домінуючу роль відіграють емоційні елементи – почуття, настрої, установки, переживання. На характер П.в. великий вплив має рел. світорозуміння. Витлумачуючи різні психічні явища, воно спрямовує […]
релігієзнавча дисципліна, об”єктом дослідження якої слугує емоційний вимір релігії. На відміну від філософії релігії, раціоналізованої за змістом форми осягнення феномену релігії та його проявів, в сфері зацікавленості П.р. – “емоційне знання”, “емоційна очевидність”, відчуття реліг. станів, актів, дій. Предметами вивчення П.р. є реліг. почуття, переживання; реліг. досвід, настрої, вольові мотиви та порухи, установки тощо. При […]
(1918) – український фізик і електротехнік. Закінчив теологічний (1863) і філософський (1872) факультети Віденського ун-ту, удосконалював знання у Страсбургському ун-ті (1875). В 1884-1916 – професор Празького політехн. Ін-ту. Дослідження П. стосуються електричних розрядів у газах, молекулярної фізики та електротехніки змінних струмів. Першим у науці помітив наявність променів, які дослідив і назвав своїм іменем Рентген В.-К. […]
(від давньоєвр. пур – жереб) – свято на честь врятування євреїв від загрози знищення злим вельможею Аманом в часи перського царя Артаксеркса (4 ст. до н.е.), про що розповідається в стародав. книзі Есфір. П. – веселе свято, на яке обмінюються подарунками і влаштовують спец. вистави – т.зв. “пуримшпіл”. Єленський Віктор
(від лат. purus – чистий) – англ. кальвіністи, які виступили в 16-17 ст. за проведення глибоких церковних реформ та політичн. перетворення в Англії. Вимагали перебудови англікан. церкви в дусі послідовного протестантизму, тобто очищення церкви від елементів католицизму, ліквідації церковн. ієрархії (відміни єпископського сану), конфіскації церковних земель, здешевлення реліг. культу, відмови від літургії на користь проповіді. […]
один з видів чернечого подвижництва, в якому реалізовувалася аскетична вимога зречення “миру”. П. виникло в християнському Єгипті стихійно близько 3 ст. і згодом вважалося доцільним лише після проходження ченцем певної підготовки в монастирі. Найбільш ревні прихильники благочестя добровільно обирали життя в пустелі, щоб мати можливість у віддаленні від мирських спокус і у відповідності до настанов […]
монастир чи окрема келія, розташовані у безлюдних, віддалених місцях. Від слова П. походять назви ченців, що проживають у таких умовах – пустельники, і вид чернечого життя – пустельництво. Климов Валерій