Політеїзм

(від грецьк. poly – багато, theos – бог) – форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам. Багатобожжя. Складається в умовах формованих етносів, за відсутності стійких економіко-господарських зв’язків та централізованої державності. У єгиптян періоду перших династій фараонів існувала велика кількість богів – геліополіській бог Ра, покровитель Гермополя бог Тот, мемфістський Апіс, бог нижньоєгипетського міста Бусироса – Озіріс і т.д. Політеїстичними були також давні германська, грецька, римська, українська та ін. релігії. Серед характерних рис П. – уявлення про ієрархіїю богів та особливе шанування верховного божества: у давніх греків – Зевса, у римлян – Юпітера тощо. Уявлення, притаманні матріархату, збереглися в жіночих образах богів (давньогрецька Гея, єгипетська Сохмет, слов’янська Мокоша). В часи політеїстичних вірувань мав поширення енотеїзм – поклоніння своєму богові і повага до богів інших етносів. Елементи П. збереглися і в монотеїстичних релігіях. Лобовик Борис