Прамонотеїзм

(від гр. monos – єдиний, theos – бог) – концепція витоків сучасних релігій з первісного примітивного монотеїзму. Опрацювали на початку 20 ст. глава “католицької етнографії” австрійський патер В.Шмідт та його послідовники. Згідно з П., віра в бога-творця одвіку являє собою єдино можливу форму релігійності, тоді як фетишизм, тотемізм та ін. ранні віруваннями є або збоченнями від неї, або “магічними засобами” її виразу. Прибічники концепції П. робили спроби аргументувати її уявленнями про “культурних героїв”, деміургів та ін. міфологічних персонажів, які, проте, не мають відношення до релігійної віри. Ідея первісності єдинобожжя фактично знімає питання про еволюцію релігійного феномена, обмежує його виключно іманентними зв’язками й не має історико-культурного виправдання. Лобовик Борис