термін, яким позначається досить поширене в минулому явище психічного розладу, істерії, несамовитого крику у жінок (“крикливиць”), спровоковане різними причинами, зокрема релігійно-побутовою обстановкою. Згадується вже в “Слові о полку Ігоревім”. Через невміння пояснити справжні причини цього явища К. у різні часи пов’язували з дією “нечистих” сил, “порчею”, чаклунством і т.п. Вважалося, що одержима дияволом “крикливиця” боїться […]
(від грецьк. kriterion – засіб для суджень) – система показників, ознак, за допомогою яких визначається ступінь, рівень, характер, стан релігійності населення (міста, села, регіону, країни), окремих індивідів, реліг. спільнот, соціально-демографічних груп. В соціології релігії нема єдиного підходу щодо К.р. Більшість релігієзнавців виділяє як основні такі К.р.: інтенсивність, глибина віри, реліг. почуттів, знання реліг. догм, норм, […]
поняття, яке об’єднує різноманітні форми критич. ставлення до релігії. Сама собою К.р. ще не свідчить про перехід особи на позиції антирелігійності. Інколи вона викоористовується самими богословами з метою стабілізації реліг. вчення. К.р. буває міжконфесійною і вільнодумчою, стихійною і теоретичною. К.р. утримує різне функціональне навантаження. Якщо міжконфесійна критика має на меті обгрунтування й поширення “своєї релігії”, […]