духов. навчал. заклад для підготовки вищого православ. духовенства і викладачів духовних семінарій. Заснована в 1819. З 1837 К.д.а. видавала щотижня “Воскресное чтение”, а з 1860 щомісячно “Труды Киев.духов. академии”. З К.д.а. пов”язують появу т.зв. Україн. академіч. філософії. Тут працювали видатні україн. вчені-філософи І.Скворцов, О.Новицький, С.Гогоцький, П.Юркевич. З 1872 при К.д.а. існувало церк.-археолог. товариство, метою якого […]
церковний округ, який від часів запровадження християнства й до середини 15 ст. об’єднував усі христ. громади, парафії, єпархії, керував церковними, монастирськими справами, здійснював канонічний контроль над всім духовним життям в Київській Русі. К.м. перебувала в юрисдикції Константинопольського патріарха, влада якого щодо неї обмежувалася поставленням митрополита-грека. Єдиної точки зору на те, хто був першим митрополитом К.м., […]
(р.н. невід. – 1646) – український церковно-освітній діяч, письменник, проповідник, друкар. У 80-90-х рр. 16 ст. був учителем Львівської і Віленської братських шкіл. До 1618 – ігумен Уневського монастиря, в 1618-1619 – ігумен любартовський, в 1621-1625 – проповідник у Замості. 1626 перейшов в Унію і був ігуменом Єлецького Успенського монастиря в Чернігові. Тут ним була […]
(нар. між 1130-1140 рр., помер наприк. 12 ст.) – єпископ турівський (до 1193), блискучий проповідник, автор оригінальних молитов, гімнів, повчальних сповідань, проповідей. Проповіді К.Т. – самостійні обробки творів Іоана Златоустого та грецьких джерел. Більшість з них присвячена христології. Проповіді К.Т. мали вплив і за межами України. Яремчук Володимир
в широкому плані духовний рух, коло ідей, пов’язаних з усвідомленням спільності слов’янських народів, що сповідували вчителі слов’ян Кирило і Мефодій. вузькому плані низка їх учнів і послідовників. Солунські брати дали слов’янам не лише азбуку, писемність, зробили переклади релігійнних книг з грецької мови, але й сприяли створенню незалежного від Риму і Візантії слов’янського варіанту християнства на […]
просвітницька, національно орієнтована таємна організація, що виникла в середовищі україн. інтелігентів у грудні 1846 в Києві. Засновники К.-М.т. (М.Гулак, М.Костомаров, В.Білозерський) разом з його членами (Т.Шевченко, П.Куліш, О.Навроцький, І.Посяда та ін.) у березні 1847 були заарештовані й покарані. В програм. документах братства (“Книга буття українського народу”, “Статут слов’ян. товариства св.Кирила і Мефодія”, відозви до братів […]
(від грецьк. kleros – досл. “жереб”) – у християнській церкві сукупність священослужителів. Християнське духовенство спочатку обиралося жеребкуванням, а пізніше священослужителі (єпископи, пресвітери, диякони) поставлялись шляхом рукопокладання (таїнства священства – хиротонії), а церковнослужителі (читець, півчий, іподиякон) – шляхом посвяти (хиротестії).БоВ
укр. письменник-полеміст кінця 16 – поч. 17 ст. Прізвище його не розгадане. Існує кілька припущень про справжню постать діяча, котрий ховається під цим псевдонімом. Найобгрунтованішим із них є припщення, що К.О. – це молодий Мелетій Смотрицький. Його праці: “Історія про Листрикійський … собор” (1598); “Відповіді” на листи поборника унії Потія (1598, 1599). Ймовірно, він же […]
(від грецьк. kleros – частина) – підвищення перед іконостасом, на якому знаходяться півчої і читці. В давній церкві їх склад формувався з найбільш підготовлених і здібних віруючих.БоВ
орден св.Клари (Ordo Sanctae Clarae). Другий орден св.Франциска споглядального затворницького характеру. Сестри носять монаший одяг коричневого кольору. Засновницею є св.Клара (1193-1253), тіло якої збереглося в Асизі (Італія) неторкнутим аж до наших часів. У літургії Церкви її день випадає 11 серпня. Головною метою ордену є уклоніння Богові, абсолютне віддання йому через життя в безустанній молитві, жертві […]
(від лат. clericalis- церковний) – 1) представник церков. або світських кіл, що виступає за посилення ролі церкви в політ. і духовному житті сусп-ва, прихильник клерикалізації держави, школи, преси тощо; 2) представник церкви, який має духовний сан; 3) член клерик. політ. орг-ції (партії, об”єднання, спілки та ін.). Возняк Степан.
сусп.-політ. напрям, що домагається панування або посилення ролі церкви і духовенства в усіх сферах життя сусп-ва. К. характерний для різних етапів сусп. розвитку, але особливо зросла його активність з 19 ст. у зв”язку з появою комуніст. ідеології, ворожої до релігії і церкви. Як форма захисту від зазіхань на провідне місце церкви в сусп-ві, К. не […]
(р. н. і р. см. невід.) – церковний діяч Київської Русі срд. 12 ст., письменник. З 1147 – київський митрополит, поставлений на цю посаду без згоди константинопольського патріарха великим князем Ізяславом Мстиславовичем. Після смерті Мстислава (1154) змушений був залишити митрополичу кафедру. Високоосвічена людина, за що його сучасники назвали “книжником і філософом”. Автор ряду послань, з […]
(тюрк. – ковпак, шапка) – повсякденний головний убор правосл. ченців, який складається з камилавки, що має форму циліндра дещо, розширюється доверху і кукуля – тканини, що спускається вниз і поділена на три кінці. Колір і форма елементів, які складають клобук, а також наявність на ньому різних символів і прикрас, сідчать про місце його володаря в […]
за ініціативою бенедиктинського монастиря Клюні проведена папством в 10-11 ст. реорганізація монастирів: встановлення строгої чернечої дисципліни (зокрема целібату), підпорядкування нових монастирів Клюні (а не єпископу). Крім того, встановлено, що вибори папи мають відбуватися лише колегією кардиналів, ухвалено церемоніал утвердження духовної особи на посаду і в сані єпископа або аббата (інвеститура), заборонено симонію. К.р. сприяла зміцненню […]
(кит. Іцзин) – давньокит. писемна пам’ятка (8-7 ст. до н.е.), збірка 64 графічних фігур, т.з. гексатрам з афоризмом при кожній, що пояснює її значення. Вживалась і вживається для ворожіння. У 4-3 ст. до н.е. з’явилося багато коментарів до цих гексаграм і афоризмів. Вони стали основою специфічного напряму давньокит. думки про взаємодію інь і янь (пітьми […]
відомі з 3 тис. до н.е. т.з. “Тексти пірамід” – давньоєгип. оповідання про те, як померлий цар здійснює свій шлях у підземному світі і відроджується разом з Сонцем до нового життя. З 15 ст. до н.е. в більш ускладненому вигляді з’являються й у гробницях середнього прошарку суспільства. Саме збірка (бл. 200 розділів) текстів періоду Нового […]
одна з чотирьох книг Священних Писань, які сприймає Церква Ісуса Христа Святих останніх днів. Ця книга є релігійним літописом трьох груп людей, які переселялися із Старого світу на американський континент. Їх очолювали пророки, які записували свою релігійну й світську історію на металевих пластинах. Мороній — останній з Нефійських пророків-істориків — запечатав скорочені літописи цих народів […]