урочиста заява давати правдиві свідчення в суді або не виказувати таємниці, підкріплена покладанням руки на священну книгу, цілуванням певних атрибутів культу. В правосл. та катол. П.р. супроводжується цілуванням Біблії та хреста. В середньовічн. Європі П.р. вважалась доказом у судових процесах. В дореволюційн. Російській імперії П.р. була в армії, в ряді державних установ, допускалася як доказ […]
приміщення в зах. боці християнського храму (відділяється, як правило, від середньої частини храму глухою стіною). Відповідає подвір’ю стародавньої скинії, куди могли входити не тільки іудеї, але і язичники. В П. християнського храму можуть входити послідовники інших вірувань для слухання слова Божого і повчань. У П. влаштовували хрещильні, літії під час всюношної, навечір’я і т.д. Дозволяється […]
невелика усна або письмова оповідь алегорично-повчального змісту, в якій хід подій подається в залежності від надприродного. Образна форма, побудова сюжету на житейських ситуаціях та спостереженнях, прихованість змісту й мовленість наздогад – усе це сприяє популярності П.р. Як фольклорний жанр притчі були відомі всьому старод. Сходу, нерідко містили в собі викривальні мотиви, а в релігійному контексті […]
у шиїтів віра у незриме існування імама, один з елементів їх релігійно-політичної доктрини. Згідно з імамічною традицією, біля 874 таємно “зник” у малолітньому віці дванадцятий імам, що був оголошений “прихованим”, але продовжував керувати громадою за допомогою своїх уповноважених. Очікування повернення П.і. в свідомості шиїтів пов’язувалось з надіями на встановлення божої праведності. У середні віки не […]
(від грецьк. eucharistia – букв. подячна жертва) – одно з 7 таїнств у католицьк. і правосл. церквах. Полягає в частуванні віруючих хлібом і вином, які, за вченням церкви, при здійсненні обряду таємниче перетворюються в “тіло і кров Господні”, а ті, хто причастився, стають “співтілесниками Ісуса Христа”, причетниками Божого єства. У протестантських церквах П. (хлібопереломлення) розглядається […]
штатні священно- і церковнослужителі одного христ. храму (парафії). До П. входять настоятель, священик (іноді 2-3 і більше), диякон, пономар, псаломщик, читець та ін. Його склад залежить від кількості парафіян. Філоненко Микола
(від лат. providencia – провидіння) – релігійно-філософська концепція історії як промислу Божого. Згідно з П., особистісні події й історія в цілому не є закономірно детермінованими, мають своїм творильним началом надприродне й свідчать про присутність Бога в світі. Богословський П. розглядає релігію, її історію як одкровення трансцендентним суб’єктом – Богом таємниць світу і власної волі, спрямованої […]
промисління – за релігійними уявленнями, доцільна діяльність Бога, яка зумовлює хід подій у світі й веде до повного блага людини. Віра в провидіння має буттійні витоки й пов’язана з чеканням та надією людини на виповнення її обмежених зв’язків з природою і суспільством. У філософії вчення про П. започатковане Сократом і стоїками, які поєднали його з […]
історичні документи, в яких розкривається політика Польської держави щодо України, її греко-католицької і православної церкви. В першому проекті, датованому 1917, в обов’язок кожному поляку ставилося “нищити погордою, переслідуванням, давленням “тих”, хто дотримується “грецького обряду”, впроваджувати натомість “зі святою вірою римський костел”. Не тільки православних, а й тих “Руського обряду”, хто прийняв унію, П. радить не […]
започаткований Церквою Єднання нові форми діяльності, основною метою яких є реальне єднання практичної діяльності всіх людей, незалежно віж їхньої расової чи національної належності, віросповідання і культури. Значна частина з натхненних ідеалами Руху Єднання проектів здійснюється за участю осіб, які не обов’язково є членами Церкви. Метою чисельних (понад 200) зорганізованих Церквою Єднання проектів у сфері освіти, […]
(від грецьк. proselytos, букв. пришелець) – новонавернений у яку-небудь віру, новий прибічник релігії. Філоненко Микола
1) намагання навернути в свою релігію послідовників ін. віровчень; 2) глибока прихильність прозеліта обраній вірі. Філоненко Микола
(1681-1736) – православний церковний діяч, письменник, філософ. Освіту здобув в Києво-Могилянській академії та за кордоном. Повернувшись в Україну (1704), постригся в ченці, викладав ряд дисциплін у Київськійакадемії, в т.ч. риторику, фізику філософію. З 1711 – ректор академії, ігумен Братського училищного Богоявленського монастиря. З 1711 по 1715 викладав богослов”я, практикуючи при цьому новий для академії критично-історичний […]
промова релігійно-настановчого змісту, що виголошується священнослужителями в храмі під час богослужіння. В сучасних христ. та ін. П. велика увага приділяється соціально-етичним, церковно-історичним проблемам і апологетиці. Філоненко Микола
група книг Ст. Завіту, що написана, нібито, пророками великими (Ісайя, Єремія, Єзекиїл, Данило) і малими (Осія, Іоїл, Амос, Авдій, Іон, Михей, Наум, Аввакум, Софоній, Аггей, Захарій, Малахій). Розміщення П.к. у Ст. Завіті не відображає реальну послідовність їх написання. Деякі з П.к. написані декількома авторами і в різний час (до Вавілон. полону, під час і після […]
віщуни, ворожбити у народів Ханаану і Давнього Ізраїлю. В Ст.Завіті згадуються різні пророки – Самуїл, Ілля, Нафан, Єлисей та ін. Пророків Мойсея, Ісуса Навіна, Іллю, Єлисея давні ізраїльтяни вшанували як божеств. Авторство 16 книг Ст.Завіту приписується пророкам. Звідси й назви їх – пророчі. Талмунд називає 7 пророчиць і 78 пророків, які боролися за вшанування Яхве-Елохіма, […]
згідно хрис. віровчення ними є ті люди, яких покликає Бог і які говорять від Бога, як Божий посланець. Пророк отримує заповіді, пророцтва і одкровення від Бога. Він має обов”язок відкрити людству волю та істинну природу Бога, а також показати значення його відносин з людством. Пророк є проповідником праведності. Заради блага людства пророки можуть отримати натхнення […]