Шевченко Тарас Григорович

(1814-1861) – геніальний український поет, оцінка світоглядних орієнтацій якого донедавна була надто суперечливою. При цьому часто не враховувалася художня форма освоєння світу Ш., неоднозначність його поглядів протягом недовгого життя. Між тим Ш. вважав себе “бездоганним християнином”, розглядав релігію як “святу велику справу” для людини. Вживаючи слово “Бог” у різних метафорічних значеннях, поет в той же час визнавав реальне існування Бога як надприродної творящої сили. Проте невдоволення поета тим, що всемогутній Бог не виконує своє милосердне призначення щодо простої людини, яка живе в постійному горі, і щодо України, яка конає в ярмі Московської неволі, вивело Ш. на позиції антитеїзму і вільнодумчого скептицизму, відмови від теоцентризму і утвердження в антропоцентризмі. Поет прагне перебрати на себе роль посередника між народом і Богом, говорити із своїм рідним народом від імені Бога, розкриваючи йому у своїх творах зміст Божого Слова. Своє покликання Ш. вбачає у пробудженні людей від того сну, який Бог навів на них, скувавши їх “вільний розум”. Людина в поглядах Ш. стоїть в центрі всього світу. Її інтереси для нього – понад усе. Вільнодумство поета насичене антиклерикальними і своєрідними деїстичними ідеями. В його творах знаходимо різку критику політики Ватикану щодо України, оспівування реформаційних рухів, викриття прислужницької позиції церкви щодо царя, панівних соціальних верств. Колодний Анатолій.