Спіноза Бенедикт

(1632-1677) – нідерландський філософ. Вважав, що єдиною субстанцією і причиною самої себе є природа з двома атрибутами – протяжністю та мисленням; усі речі одушевлені й постають як модуси природи у жорсткій детермінації. Походив С. з правовірної іудейської сім’ї, але під впливом ідей Бруно, Декарта, Гоббса глибоко занурився в дослідження гносеології та соціології на засадах механістичного фаталізму. В молоді роки за вільнодумство рабини оголосили С. “особистим ворогом Єгови” і відлучили від громади, але обраний С. життєвий шлях від того не зазнав змін. С. започаткував науковий аналіз Біблії. Заперечував ідею особистого Бога, догмат про безсмертя душі. Усі релігії називав передсудами. Його праці: “Основи філософії Декарта” (1663), “Богословсько-політичний трактат” (1670), “Етика” (1677). Біленко Тетяна