Сунізм

один з напрямів ісламу (поряд з шиїзмом). Його послідовники називають себе ахль ас-суна (люди суни) і вважають, що саме вони дотримуються традицій пророка. Визнають не лише Коран, а й святість Суни. Формально сунітом вважається той, хто признає перших чотирьох правовірних халіфів і правдивість збірок хадисів. Переважна більшість мусульман є сунітами. В галузі теології головна різниця С. від шиїзму полягає в тому, що С. не визнає можливості посередництва між Аллахом і людьми після смерті Мухаммеда, заперечує ідею про особливу природу Алі і право його нащадків на імамат, управління громадою. С. відрізняється від шиїзму також в принципах юридичних рішень, характері свят, ставленні до іновірців, у деталях молитви тощо. В С. утворилися і набули поширення 4 реліг.-юридичні школи: халіфітська, маліхітська, шафіїтська, ханбалітська. Священими містами сунітів є Мекка і Медина. Як реліг. напрям, С. не централізований. Наприкінці 18-19 ст. в С. розвинулися реліг.-політ. течії (напр. вакханізм). У 19-20 ст. з”явилися реформаційні і модерніст. напрями. Більшість сунітів є прихильниками ханіфітської школи. Вони проживають в Афганістані, Індії, Пакистані, Китаї, Туреччині, Єгипті, Росії. С. поширений у більшості країн Півн. і Західн. Африки, Близького Сходу та Індонезії. В Україні майже всі мусульманські громади є сунітські. Лубський Володимир