Світова душа

реліг.-філос. термін для позначення динамічного духовного принципу, що містить в собі акти й реальності духовних субстанцій. В змістовному відношенні в понятті С.д. збігаються трансцендентний і іманентний моменти вітального процесу. Ідея С.д. є наслідком ідеї єдності світу. Поняття С.д. започатковується у Платона. В його діалозі “Тімей” воно мислиться як рушійна сила світу і як містище всіх елементів останнього. Пізніше ідея С.д. з”являється у стоків у вигляді уявлення про пневму,- своєрідну світову силу, що проникає собою все існуюче. В середньовічних трактатах поняття С.д. ототожнювалось з поняттям Св. Духу. В епоху Відродження ідея С.д. з”являється у Бруно, який розумів її як оживляючий і творящий принцип. В епоху Просвітництва у Гердера поняттям С.д. увінчується розвиток органічного світу. Концептуальної форми ідея С.д. набуває у Шеллінга, який тлумачив її як як принцип, що зв”язує всє різноманіття природи в єдиний всезагальний організм. Сарапін Олександр