Космізм релігійний

специфічне світосприйняття, яке у міфо-поетичній або світоглядній формі виражає ідею релігійної всеєдності світу. Ще з часів первісних культів люди пов’язували релігійні вірування з уявленнями про Космос, в якому вбачали незбагненну, таємничу силу. З часом в К.р. виступало на перший план генетичні зв’язки людини і роду з космічними циклами (гадання, астрологія). Релігії Сходу сприймають Космос як божество, а людину – як малий Космос. Саме тому вважається, що через досягнення гармонії з космічними силами-енергіями в медитації можна поєднатися з Абсолютом. Стародавні греки уявляли Космос як живе тіло, з властивими йому незмінними законами долі, вийти за межі яких не можливо і які постійно циклічно породжують нове життя. Богів античність сприймала як вищу персоніфікацію космічних принципів. У християнстві Бог виведений за межі космосу. Тут він – Його Творець і Спаситель. Космос для христ. – це гріховний стан світу. Відтворити його первинну цілісність і гармонію може лише людина, яка в церковній єдності долає вади цього світу, прагнучи досягти нового створіння у Бозі. Саме тому людина в своєму намаганні до спасіння повинна перемогти дії космічних сил за допомогою благодаті і жити за божими заповідями. Сучасні неорелігійні культи в основному продовжують традиційні для Сходу погляди на Космос. Христокін Геннадій