(санскр. – сила, енергія) – в індуїзмі – жіноча, творча енергетична першооснова, сила. Богиня Сарасваті вважається за Ш. бога Брахми, богиня Лакшмі – за Ш. бога Вішну. Шактизм, шанування Ш., найбільшого розвитку набув у шиваїзмі, одному з основних напрямів індуїзму, де Ш. персоніфіковано з одним із втілень бога Шиви (Порваті, Дурга, Калі, Ума та інших). […]
(від евенк. шаман, саман – знахар) – первісна форма релігії, що грунтується на вірі у можливість спілкування людини з духом. Особливо поширене у народів Півн.Азії (бурятів, хантів, мансі, чукчів та ін.). Ш. характеризує широке коло анімістичних уявлень (переважно віра в злих духів), наявність служителів культу, здатних приводити себе в екстатичний стан і виступати нібито в […]
(Шамбхала) – назва міфічної країни. Вчення про Ш. займає важливе місце в тантрийському буддизмі, зокрема в калачакрі, в текстах якої (“Калачакра-тантра”) подано її докладний опис. Пророцтва про шамбалійську війну, яку буде вести один з царів Ш. проти єретиків, є складовою частиною есхатології ламаїзму. В теософії та “Агні-йозі” Ш. – символ центру, з якого Великі Душі […]
(від араб. шаріа – вірний шлях до мети) – комплекс юридичних норм, принципів та правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина, дотримання яких є угодним Аллаху. Ш. вважається божим законом, доведеним до людей через Коран та хадиси. Лубський Володимир
(1908-1974) – український філософ, санскритолог, вчений-публіцист, ініціатор та організатор руху за відновлення віри стародавніх українців – язичництва. Народився у Львові, закінчив місцевий університет. В 1934 під час перебування в Карпатах відчув необхідність відродження давньоукраїн. віри в Лицарському Ордені. В 1943 організовує “Орден Лицарів Бога-Сонця”, який був релігійно-політичною фундацією. Автор численних праць, присвячених цій темі, основна […]
(1814-1861) – геніальний український поет, оцінка світоглядних орієнтацій якого донедавна була надто суперечливою. При цьому часто не враховувалася художня форма освоєння світу Ш., неоднозначність його поглядів протягом недовгого життя. Між тим Ш. вважав себе “бездоганним християнином”, розглядав релігію як “святу велику справу” для людини. Вживаючи слово “Бог” у різних метафорічних значеннях, поет в той же […]
(від араб. шаха – досл. “старець”) – 1) в новий і новітній час – титул голови племені в Аравії; 2) почесна назва визначних богословів, керівників ісламських громад. Лубський Володимир
(1874 – 1928) – оригінальний німецький філософ, соціолог і психолог. Один з основоположників філос. антропології, феноменологічної аксіології і соціології знання. Освіту отримав в Берліні та Йєні, де вивчав психологію, медицину, філософію і соціологію. Викладав в ун-тах Кьольна і Франкфурта. Творчість Ш. неможливо втиснуты у вузькі рамки якогось спільного філос. знаменника. Становленню поглядів його сприяли дві […]
(1775-1854) – німецьк. філософ Закінчив духовну семінарію та Тюбінгемський теологічний інститут. Коло інтересів – натурфілософія, трансцендентальний ідеалізм, проблеми свободи та божественного одкровення. головним завданням усього філософствування Ш. вважав пошук взаємозв’язку між різними формами самоспоглядання Абсолюта, якими є природа, свідомість та діяльність “Я” – практична і теоретична. Пошук абсолютної тотожності духа та природи знаходиться через єдину […]
(1865-1944) – видатний ієрарх і богослов Вселенської та греко-католицької церкви, політичний, науковий, культурний діяч. Отримав освіту у Львові, Кракові, Вроцлаві, Мюнхені, Відні. Доктор права (1888), філософії (1892) і богослов’я (1892). В 1888 вступив до монастиря у Добромилі, потім – священик, ігумен Онуфріївського монастиря у Львові, єпископ Станіславський, митрополит Києво-Галицький, архієпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський. Неодноразово заарештований […]
(від арабськ. ші’а – угрупування, партія) – другий за кількістю послідовників напрям в ісламі. Ш. виник як політ. течія у др. пол. 7 ст. в Іраці. У 8 ст. він поширився в Ірані, сприйнявши при цьому деякі елементи віровчення і культу зороастризму, митраїзму і буддизму. Засновниками Ш. вважається група прихильників Алі – двоюрідного брата Мухаммеда, […]
(від араб. шиа – приєднатися до когось) – загальна назва різних течій і сект, що визнають Алі ібн Абі Таліба та його нащадків єдиними законними спадкоємцями пророка Магомета. Під час боротьби за владу на початку другої половини 7 ст. утворилось політичне угрупування прибічників Алі, що визнавало його виключне право на верховну владу – імамат. Основна […]
один з основних індуїст. богів, природа якого суперечна. Він одночасно вважається і милостивим творцем життя, і страшним богом знищення. Вшанування Шиви як вищого божества (шиваїзм) бере свій початок від давнішого культу доарійського населення долини Інда. Прототипом Ш. тут виступав бог-покровитель скотарів і мисливців. У ведич. релігії цей бог був відомий як бог Рудра. Пізніше Рудра […]
(1768-1834) – німецький протестант. богослов і філософ, активно розробляв релігієзнавчі проблеми. Ш. визначив релігію як “спогладання універсуму”, “почуття залежності від нескінченного”, надприродного, від абсолютної світової причини. Підкреслював необхідність містико-психологічного підходу до розуміння релігії, яке виходило з беззастережного визнання її як акту взаємодії людини з Богом, як особистого переживання такого спілкування. Вважав християнство найдосконалішою релігією. Здійснив […]
шлюб, учинений у відповідності з морально-догматичними і культовими приписами церкви і санкціонований нею. У різних релігіях одруження супроводжується спеціальними урочистими обрядами, ретельно розробленими ритуалами (вінчання та ін.). В катол. і правосл. Ш.ц. вважається таїнством. В Україні юридичної сили не має. Філоненко Микола
таїнство в катол. і правосл. церквах, яке відправляється при шлюбі церковному. Серед христ. таїнств Ш.т. – одне з найпізніших. Католицькою церквою воно було визнане на Тридентському соборі в срд. 16 ст. Смисл Ш.т. зводиться до того, що майбутнє подружжя, обіцяючи перед вівтарем бути вірними один одному, отримують через священослужителів благодать однодушності “до благословенного народження і […]
(1868-1954) – австр. етнограф, лінгвіст і богослов, один із засновників культурно-історичної школи в етнографії. Висунув концепцію “первісного божественного одкровення”, згідно з якою уявлення про Єдиного Бога притаманне людству з перших його кроків. Завдяки божественному одкровенню це знання найкраще збереглось у чистому вигляді в сучасних племен з залишками первісної культури. Ця концепція дістала назву прамонотеїзм. Для […]