один з організаційно незалежних різновидів махаяністського напряму в буддизмі, що склався в Тибеті в 7-14 ст. внаслідок проникнення сюди махаяни і тантризму, поєднання їх з релігією тибетців бон-по (форма шаманізму). Засновником Л. є тибетський лама Цзон-каба (кін. 14-поч.15 ст.). В 16 ст. Л. поширюється серед монголів, а в 17 ст. проникає на територію Росії, де […]
угоди, підписані 1929 в Латеранському палаці (Рим) між Ватиканом (папою Пієм 11) та італ. урядом Муссоліні. Складається з основної угоди, конкордату і фінансової конвенції. Згідно з основним договором, визнавалась під іменем “Місто Ватикан” незалежна і суверенна церк. держава. Римо-катол. релігія визнавалась “єдиною держ. релігією”. Конкордат визначав права та привілеї катол. церкви в Італії, відносини між […]
цим терміном у 17-19 ст. православні ортодокси, прибічники візантійської культури і церковнослов’янської традиції намагалися означати негативний вплив латинської культури, західної християнської традиції на слов’янські народи. Латинська культура в умовах вигасання значення в Україні візантійсько-церковної культури (16 ст.) притягувала провідні верстви українського народу, Латинська мова нарівні з грецькою і слов’янською була мовою освіти, науки. Міжцерковна боротьба […]
(1857-1939) – франц. соціолог, етнолог і релігієзнавець, послідовник Е.Дюркгейма. Розвинув оригінальну концепцію духовності первісної людини як комплексу мислення, що мало колективний характер і формувалося первісним соціальним середовищем. Головними елементами цього комплексу вважав мову, мораль і релігію. Релігія, на думку Л.-Б., виникла внаслідок існування у первісних людей дологічного мислення, яке глибоко відмінне від мислення сучасних людей […]
представники давньоєврейськ. коліна (роду) Левіт, які мають співслужити когенам під час здійснення ними обряду благословення богомольців. Це звання і обов’язок є спадковими. Єленський Віктор
(від лат. legatus – посланець, посланник) – духовна особа, яка виконує в будь якій країні особливе, постійне чи тимчасове доручення папи. Яроцький Петро
православна секта, яка виникла в 50-х роках 20 ст. в Рівненській обл. Засновник – Леонтій Грицан. Оголосивши себе “пророком”, він ходив у супроводі “братів” і “сестер” по селах, проголошуючи створення нової істинно-православної церкви. Характерним для Л. є невизнання “сатанинських” порядків, бойкот усіх заходів радянської влади. Окремі громади Л. існують й понині в українському Поліссі, зокрема […]
(1890-1950) – нідерландський філософ і релігієзнавець. Викладав в ун-ті Гронінгена. З творчістю Л. пов”язують становлення й подальший розвиток феноменології релігії. Останню тлумачив як узріння й опис первинних, глибинних сутностей релігії. За такі вважав конструкти “ідеальні типи”. На думку Л., ідеальні типи мають власний зміст і закономірності свого розвитку; вони позбавлені статусу конкретного буття і взагалі […]
поширена в часи зародження і формування християнства назва тих проповідників, з ученням яких були незгодні протиборствуючі між собою ранньохристиянські групи. Так, іудеохристияни вважали Л.Павла. В анонімній пам’ятці христ. літератури поч. 2 ст. “Дідахе” (“Вчення дванадцяти апостолів”) наведено поради, як відрізняти апостолів істинних від насправжніх. Автор “Апокаліпсиса” говорить про людей, котрі видають себе за апостолів, але […]
збірник церковних документів, головним чином фальсифікованих, що з’явився у Франції в срд. 9ст. Включав у себе понад 100 послань, декреталій пап, рішення церковних соборів, т.зв. Костянтинів дар та ін. документи, мета яких полягала в канонічному обгрунтуванні верховної влади папи римського у вселенській церкві і правомірності його теократичних домагань. Л.д. проводили ідею непогрішимості папи і в […]
(1882-1931) – український вчений, політик і публіцист. Багато уваги приділяв історіософії релігії, соціально-політичним, національним та релігійним подіям в Україні на початку 20 ст. Л. розглядав націю як історичний феномен, головними ознаками якого є релігійність та державно-територіальна відмежованість. При цьому українотворчу вартість релігійності вчений вбачав у поборюванні різними конфесіями денаціоналізуючої “релігійної та культурної виключності”, в змаганні […]
Доктор філософських наук, професор Борис Олександрович Лобовик (1923-1999) народився в селі Матіївка на Сумщині. Середню школу закінчив в Батурині у 1941 році. У військове училище не попав із-за початку війни, а відтак мав військову службу. Після вчився на філософському факультеті Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, працював у Товаристві поширення знань, працював в редакції часопису «Комуніст […]
висловлювання (речники), записи яких на папірусах були знайдені в 1897 і в 1904 в Єгипті. Хоч Л. і приписують Ісусу Христу, але серед них є такі, які частково або ж повністю не співпадають з традицією новозавітних Євангелій. Так, частина Л., знайдених в Оксиринсі, співпадає з гностич. Євангелієм від Фоми, частина – з Євангелієм іудео-християн. Записи […]
(від грецьк. logos – слово, думка, вчення, розум, сутність) – в більшості реліг. і філософ. вчень – божественний закон. Геракліт Ефеський, який ввів цей термін в філософію, під Л. розумів всезагальну (світову) закономірність, розумну основу світу. Стоїки в Л. бачили божество, розум, що виявляє себе у всіх речах і сприяє їх розвитку. Платон і Арістотель […]
(від санскр. “лока” – світ) – давньоіндійське філософське вчення, що виникло приблизно в срд. 1-го тис. до н.е. Пов”язується з напівлегендарним мислителем Бріхаспаті. Жодного твору Л. не збереглося, тому підставою для вивчення цієї школи є уривки її доктрин, що зустрічаються в працях інших індійських філософів. Л. скептично ставиться до брахманізму і будь-якої догматичної релігії взагалі. […]
народні проповідники, прихильники однієї із ранніх селянсько-плебейських єресей в катол. Вперше з’явились на поч. 14 ст. в Анверпені (Англія). Критикували духовенство, вимагали ліквідувати монастирі, домагались секуляризації церковного майна і земель, відміни церк. десятини. Відіграли важливу роль в підготовці повст. Уота Тайлера 1381 в Англії, а також Реформації. Гонимі і скасовані інквізицією. Л. є попередниками чеських […]
згідно з христ. переказом, послідовник і сподвижник апостола Павла, лікар за фахом. Церковно-богословська традиція вважає його автором одного з 4 канонічних євангелій і новозавітної книги “Діяння святих апостолів”. Філоненко Микола