секта, за віровченням близька до хлистів. Організована наприк. 19 ст. у Харківській губернії селянином Василем Підгорним. Заснував кілька громад (в основному з жінок), де займався розпустою (шлюб, за вченням П., – нечистий). Св.Синодам висланий у м.Суздаль в Спасо-Євфімієвський монастир, який став центром паломництва П. У 1903 відхилив пропозицію повернутись додому і постригся у ченці. У […]
цим поняттям Церква Ісуса Христа Святих отанніх днів називає найвищий рівень спасіння, повнота якого включає в себе не тільки уникнення пекельних мук, а й повернення в небесне царство, до Небесного Батька і успадкування при цьому всіх його Божественних якостей. Крім того, П. є сімейним спасінням, саме тому лише сімейна людина може бути піднесеною. Любарець Володимир
(від італ. pellegrino – чужеземець) – назва подорожуючого богомольця в католиц. (у православ’ї – паломник). П. з’явились в 4 ст., здійснювали подорожі для поклоніння святим місцям християнства. Особливо благими вважались подорожі П. до Палестини. П. відіграли значну роль у підготовці хрест. походів, а хрест. походи сприяли різкому збільшенню кількості П. КаП
важлива складова частина христ. богослужіння. Застоосовується в церкві з самої появи богослужіння як співання гімнів та псалмів. У 6-8 ст. затверджуються канони П. у Зах. церкві через папу Григорія І, у Східн. – через Іоана Дамаскіна. П. буває антифонним, симфонічним та гіпофонним. Риженко Світлана
реліг.-містич.дуалістич. вчення, що виникло в християнстві в 7 ст. у Вірменії й одержало, вірогідно, назву від імені одного з ранньохрист. єретиків Павла Самосатського. На кінець 8 ст. П. переросло в широкий єретич. рух, що охопив М.Азію, Сірію, Вірменію, а також Фракію. Соц. база П. – селяни, ремісники, міська біднота, які боролися проти матеріальн. і політич. […]
один з христ. апостолів, фундатор т.зв. паулінізму. В “Діяннях святих апостолів” повідомляється, що він народився в малоазійському м.Тарсі в іудейській фарисейській сім’ї, що мала римське громадянство. Тому поряд з єврейським ім’ям “Савл” мав і римське – “Павло”. Спочатку відзначався фанатичною нетерпимістю до християн, але після явлення йому Христа, який покликав до апостольського служіння, перетворився на […]
(від санкр. бгагават – священний) – культова буддійська споруда у вигляді багатоярусної башти, в якій зберігаються буд. святині. П. будується у дворах монастирів поруч з храмами. Сапіга Василь
така подія, із-за якої, як це засвідчує біблійна оповідь про вигнання Адама і Єви з раю, людство на замлі стало смертним. Конфесійні богословські системи по-різному інтерпретують її. Якщо одні з них акцентують увагу на гріховній природі людини і необхідності все життя проводити в спокуті своїх гріхів, то Церква Ісуса Христа Святих останніх днів розглядає П.л. […]
(від грецьк. pan – все) – 1) божество у грецькій міфології. Син Гермеса (або Зевса) і німфи Дріони (або Каллісто). Спочатку П. вважали богом лісів, отар, пастухів, пізніше – покровителем усієї природи. Зображували П. напівлюдиною, напівцапом – з цапиними ногами, ріжками, бородою. За уявленнями давніх греків, П. злився з культом італійських божеств Фавна й Інця). […]
(від грецьк. kandela – свічка) – центральна люстра в православному храмі з багатьма свічками або лампадами. Тепер вони часто заміняються електролампочками. Філоненко Микола
релігійно-політична течія в ісламі, ідейну основу якої становлять уявлення про єдність та солідарність усіх членів мусульманської спільноти незалежно від їх державної, расової, національної або соціальної приналежності, обумовлену рівністю всіх мусульман перед Аллахом. Доктрина П. була висунута на початку 70-х рр. минулого ст. турецьким учителем, членом союзу “Нових османів” Намик Кемалем як засіб мобілізації самосвідомості мусульманських […]
(від грецьк. panagia – пресвята, цекр. епітет Богородиці) – в православ’ї: 1) невелика ікона Богоматері, часто з богомалятком Ісусом Христом, яку єпископи носять на грудях як знак архієрейського достоїнства. Крім діви Марії з малям на П. можуть зображуватися Трійця, розп’яття, вознесіння; 2) назва проскури на честь Богоматері. Філоненко Микола
(від грецьк. pannychida – всеношна) – 1) христ. заупокійна служба. За часів гонінь на ранніх християн відправлялася вночі, тому дістала назву всеношної. П. може проводитися як над тілом небіжчика, так і (на відміну від відспівування) після його поховання – на 3, 9, 20, і 40 дні, а також у дні народження і смерті. Практикуються й […]
(від грецьк. pan – все, en – у, theos – бог) – релігійно-філософське вчення, яке робить спробу синтезувати теїзм і деякі риси пантеїзму. Згідно з П., світ перебуває у бозі, а бог у світі, але не розчиняється в ньому. В Україні панентеїстичні уявлення були властиві багатьом професорам Києво-Могилянської академії (Петро Могила, Д.Туптало, І.Гізель та ін.). […]
(від грецьк. pan – все, theos – бог) – філософське вчення, яке розглядає бога не як надприродну особу, трансцендентне начало, а як абсолют, злитий з природою. В концептуальному вигляді ідеї П. виклав у “Пантеїстиконі” (1720) англ. філософ Д.Толанд, хоча пантеїстичні тенденції у формі гілозоїзму (все докілля – одушевлене) відомі ще з часів ант. філософії. Відомі […]
(від грецьк. pantheion – досл. “всі боги”) – первісно “Храм усіх богів” в античних релігіях. З часом термін “П.” став означати сукупність богів будь-якої релігії. У Київській Русі П. язичницьких богів створив у 80-х рр. 10 ст. кн. Володимир Великий – так зване “шестибожжя Володимира”. П. називають також монументальну споруду або місце, де поховані видатні […]
(з грецьк. – вседержитель) – Іконографічний образ Христа, характерний його урочистим, репрезентативним, часом офіціозним зображенням як імператора Вселенної. Виникнення образу пов’язане, очевидно, з поступовим освяченням, “оцерковленням” самодержавної влади, що відбувалося, почин. з 4 ст. у Візантійській імперії. Уявленням про Христа-самодержця відповідала його топографія: П. зображався на чолі небесної ієрархії, часто – найвище, аж під склепінням […]