(від санскр. досл. “про попередні народження”) – складова частина Сутта-пітака (вислови та проповіді Будди у переказі його улюбленого учня Ананди), яка є другою з трьох частин повної канонічної збірки сакральних текстів буддизму Тіпітака (“Три корзини”). Д. – це розповіді про 550 перероджень Шак’ямуні, що передували його останньому народженню на землі. Більшість дослідників вважає, що Д. […]
(1842-1910) – американський філософ, психолог, релігієзнавець. Застосував до розуміння релігії принципи прагматизму, розробив концепцію “радикального емпіризму”. З точки зору Д., релігія є психологічною функцією людини, ця функція бере свій початок у підсвідомому, ірраціональному досвіді індивіда. Релігія істинна настільки, наскільки вона корисна для людської практики, а релігійний досвід за своєю цінністю нічим не відрізняється від життєвого […]
(араб.) – зусилля в справі поширення ісламу. Первісно Д. розглядали як газават (від араб. “набіг” – війну за віру). Боротьба за віру визначається настановами Мухаммеда: не єднатися з язичниками і приводити їх до віри словом, “мудрістю і напучуванням”; вести з ворогами ісламу захисну війну; нападати на невірних завжди і всюди, за винятком “священних” місяців. Розрізнюють […]
металевий (із сталі чи бронзи), ударний сигнальний інструмент для скликання віруючих на богослужіння. Має вигляд порожнистої відкритої (зрізаної) знизу груші, всередені якої підвішений ударник (“серце”). Перші Д.ц. виникли у 8 ст. в Римі. В Україні привізні Д.ц. застосовуються в 11 ст. Д.ц. власного виливання почали виготовляти в Києві у другій пол. 13 ст. Один із […]
(яп. – дзен, кит. – чань від. санскр. дх’яна, тобто “медитація”) – одна з найбільш впливових будд. шкіл на Далекому Сході (Китай, Корея, Японія, В’єтнам). Згідно з традицією, вчення приніс з Індії в Китай 28-й загальнобудд. і 1-й патріарх чань Боддхідхарма (помер в 528). Чань на китайс. основі увібрав у себе елементи багатьох будд. напрямів: […]
(грецьк. didache – повчання) , “Вчення дванадцяти апостолів” – давньохрист. твір (поч. 2 ст.). У 3-х частинах Д. викладені морально-реліг. настанови (гл. 1-6); опис обрядів та молитов (гл. 7-10); подані поради христ. громадам, як ставитися до проповідників (апостолів, пророків) та обирати єпископів і дияконів. Не виключене іуд. походження першої част. Д. Нині вважаються апокрифом, однак […]
(від.лат. dissidens – незгодний) – відступник від офіційного віровчення, інакомисячий. Д. активно заявляють про себе напередодні динамічних змін суспільного життя. Терещенко Юрій
заборона або обмеження діяльності тих чи інших релігійних конфесій, громад і груп окремих віруючих, часткове або повне позбавлення релігійних громадян прав, пільг, привілеїв, гарантованих в державі законом. Д.р. широко практикується в умовах панування тоталітарних режимів. Її мета – послабити вплив релігійних організацій на політичне і духовне життя суспільства, не допустити появи опозиційних рухів під релігійними […]
переосмислений біблійною міфологією образ язичн. божества сонячного (денного) світла Дия. В христ. Д. став уособленням темних сил, антиподом бога. Лозко Галина
(від. грецьк. diakonos – служитель) – найнижча ступінь священства. У ранній христ. церкві Д. виконували господарчі обов’язки та наглядали за поведінкою віруючих, оголошували накази єпископа, були посередниками між парафіянами та кліром. На І Вселенському соборі значно урізано права та обов’язки Д., їм визначена в основному виконавча роль помічників пресвітера чи архієрея у здійсненні богослужінь. Саган […]
лікувальні та благодійні установи, що перебували під наглядом дияконів і дияконіс у ранньому християнстві. Сапіга Василь
категорії етики для вираження позитивної або негативної оцінки суспільних явищ, вчинків людей. Мають конкретно-історичний зміст. У релігійному розумінні Д. і З. незмінні, вічні й випливають з божественної сутності моралі: добро є атрибутом Бога, зло – від диявола, або як випробування Боже (див. також Теодіцея). На думку сучасних теологів, без релігії поняття Д. і З., а […]
позитивна моральна якість (властивість), схильність до творення добра, риса характеру людини. В античній культурі Д. оголошувалась мудрість, поміркованість, мужність, справедливість. оскільки Д. знаменовала собою життя за вимірами розуму і правди, вона ототожнювалася подеколи із щастям. Не заперечуючи таких Д., християнство обстоює низку нових Д.: любов до Бога, ближнього, смирення, віру в Бога, надію на Бога, […]
(від грецьк. dogmatos – думка, вчення) – основні положення віровчення тієї чи іншої реліг. конфесії, що визнаються як вічні і незмінні істини, встановлені Богом і обов’язкові для віри в них усіх віруючих. Д.р. не підлягають критиці і мають у віровченні силу абсолютного авторитету. Заперечення будь-якого з Д.р. розцінюється церквою як єресь і піддається анафемі. Христ. […]
сукупність аргументів, за допомогою яких теологи і філософи прагнуть довести наявність Бога. Космологічний аргумент конструюється ними на основі визнання того, що все існуюче обов”язково має свою причину, а відтак повинна існувати й першопричина всього світу і нею є Бог. Телеологічна доказовість подає Бога за архітектора тієї досконалості і доцільності, яка існує в природі. Моральний доказ […]
(від грецьк. dokeo – здаватися) – ранньохрист. гностич. секта (2-3 ст.). Д. обстоювали неможливість втілення Христа в земну людину Ісуса й вважали уявним його тілесне існування на Землі, а особливо його смерть. Визнаючи Христа лише космічним божеством, Д. тим самим руйнували єванегельські уявлення про Боголюдину. Докетизм знайшов своє відображення у вченні Йосипа Флавія і Філона […]
в міфології, ірраціоналістичних філос. системах та в буденній реліг. свідомості – нерозумна і незбагненна зумовленність подій та вчинків. В античності уявлялася як сліпа справедливість (давньогрецьк. Мойра), вдача і випадковість (давньогрецьк. Тюхе), всеохоплююча непорушна зумовленність (фатум). Віра в Д. часто пов”язувалася з астрологією. Християнство протиставило Д. віру в Божественне Провидіння. В кінці 19 ст. поняття Д. […]
члени злидарюючого ордену, заснованого в 1215 в Тулузі іспанським монахом Доменіко де Гусманом (1170-1221) для боротьби з єретиками. Д. дають обіт бідності, утримання й послушання, члену ордена не вживають в їжу м’ясо. Начолі ордену стоїть обраний на 12-річний термін генерал, який підпорядкований безпосередньо Папі. Д. брали активну участь у боротьбі катол. церкви проти опозиційних їй […]