(від семітськ. “ел”, “іл” – дух, Бог) – одне з іменувань Бога у Старому Завіті. Вживається поряд з іншими іменуваннями – Єгова (Яхве), Адонай та ін. Оскільки Е. є множиною від “ел”, бібл. критика вважає це залишком старод. політеїзму євреїв, а христ. ортодоксія – натяком на троїстість Божества. Вживання в одних місцях Біблії лише форми […]
(від лат. emanatio – витікання, сходження) – у давньогрецьк. філософії означає витікання нижчих форм буття з буття вищого. Тлумачення цього терміну у представників різних філософських течій мало специфічну спрямованість. Неоплатонізм поєднав вчення про Е. з теологією. Таку інтерпретацію Е. продовжили німецькі містики середньовіччя (Й.Екхарт, Я.Бйоме та їхні послідовники). У деяких представників ранньої схоластики (І.С.Ериугена), та […]
в релігійному контексті терміни означають атрибутивні ознаки, дії та струмені, випромінювані Богом (Н.е.) та його творіннями (Т.е.). Н.е., за віровченням Православної Церкви (Г.Палама), це струмені-якості божественного походження, які в залежності від їх сприйняття розуміються як енергії-промені або як енергії-атрибути Бога. Н.е. випромінюються Божим єством, але самі цим єством не є. Саме через Н.е. триіпостасний Бог […]
(від грецьк. – досл. “на грудях”) – своєрідний християнський амулет із зображенням Ісуса Христа, Богородиці, святих. Носився на грудях на шнурках або на ланцюжку. Енколпіони були круглі або хрестоподібні. Всередині енколпіонів часто клали часточки мощей святих або проскурки. Вважалося, що енколпіони оберігають від різних нещасть. Носіння енколпіонів було поширене в середньовічній Греції та на Русі. […]
(від пізньолат. encyclicus – окружний, загальний) – спочатку окружне послання єпископа. В сучасн. катол. – послання папи римськ. до церковн. ієрархії, а в деяких випадках і до віруючих католиків, присвячене найбільш важливим релігійним, моральним, суспільно-політичним проблемам, яке за канонами катол. церк. не підлягає обговоренню і обов’язкове до виконання. Е. пишуться лат. мовою і називаються за […]
група франц. просвітників на чолі з Д. Дідро, які взяли участь у створенні опублікованої в 1751-1780 35-томної “Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв й ремесел”. В написанні книг брали участь майже всі представники просвітницької думки Франції (Бюффон, Вольтер, Гольбах, Гельвецій, Д”Аламбер, Кондільяк, Маблі, Руссо, Тюрго та ін.) Енциклопедія виражала ідеї франц. буржуазії, спрямовані проти абсолютизму […]
(від грецьк. episteme – знання і logos – слово, вчення) – розділ філософії релігії, в якому висвітлюються питання пізнавального змісту релігії. Е.р. вивчає можливості пізнання релігії й пізнання її форм, джерела і способи виправдання реліг. знання, критерії істинності останнього, когнітивність реліг. істини як такої. В дослідницькій літературі поряд з терміном Е.р. набуло вжитку поняття “гносеологія […]
(грецьк. epitimion – кара, покарання) – морально-виправний захід у православ’ї і католицизмі, накладається на мирян, ченців і пастирів як кара за порушення церковних приписів і канонів. Призначається священиком-духівником, інколи добровільно приймається самим віруючим. Види покарань: довготривала молитва, посилений піст, земні поклони перед іконою або хрестом і т.і. Філоненко Микола
ситема реліг. вірувань і обрядів, пов’язаних з міжстатевими стосунками, яка включає: статеву магію, фалічні куьти, різні види реліг.-статевих заборон, віру у статеві зв’язки людей з духами і богами, культ богів і богинь кохання і шлюбу, реліг. проституцію і т.ін. Деякі дослідники відносять Е.к. до ранніх форм релігії. В Е.к. так чи інакше відображаються нормальні чи […]
іуд. секта, засн. у часи Маккавеїв (150 р. до н.е.). Стояла осторонь політичної боротьби (порівн. з фарисеями та саддукеями), демонструвала реліг. аскетизм, суворо дотримувалася традиц. іуд. – настанов. Частина Е. практикувала безшлюбність. Е. займалися сільським господарством, ремісництвом та лікуванням; майно в їхніх громадах було спільним. Вступ до секти Е. був пов’язаний з таємними ритуалами. Е. […]
одна з незалежних православних церков, утворена на основі томосу патріарха Константинопольського Мелетія IV від 1923. До ЕАПЦ входили всі православні громади Естонії з окремою єпархією для російськомовних парафій. Існувала ЕАПЦ самостійно до 1940, тобто окупації Естонії радянськими військами. В 1945 насильно ліквідована Московською патріархією. За домаганнями останньої дію томосу в 1978 було призупинено. Предстоятель ЕАПЦ […]
(від грецьк. eschatos – останній, logos – вчення) – релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу. Е. сподівання мають місце в іудаїзмі, християнстві, ісламі і будизмі. Складовими частинами Е. є уявлення про царство Боже на землі, про антихриста, воскресіння мертвих, страшний суд, рай, пекло і т.п. В сучасних умовах Е. стала однією з провідних […]
християнсько-богословське вчення про мораль, яке засновується на моральних принципах і нормах Біблії, головним чином Нового Завіту. Наріжним каменем в системі Е.Х. є моральні заповіді Нагірної проповіді і головна з них – християнська любов. Важливе місце відводиться і заповідям Декалогу. Основні ідеї Е.Х. базуються на вченні про добро і зло, гріх і спокуту, Божу благодать, про […]
специфічні характеристики реального фунціонування релігійних феноменів за ознакою етнічної (національної) та віросповідної приналежності індивідів, що з необхідністю тягне за собою їх певну консолідацію у певних організаційних формах. При тривалому існуванні такі форми здатні до самовідтворення з конституюванням особливого етносоціального організму, в якому процеси інкультурації й акультурації проходять найбільш автентично та інтенсивно (напр.,творення мусульманської умми), що […]
окремішні макроодиниці суспільного поступу з ознаками потестарної спільноти, які внаслідок історично довготривалої дії релігійних, політичних етнокультурних, суспільно-ціннісних та інших чинників утворили відносно окремий етносоціальний організм з провідною і вирізняючою етноконфесійною характеристикою. Специфіка взаємовпливу етнічних та релігійних чинників класифікується за типовими результатами внаслідк їх синтезу. Висока ступінь їх взаємопроникнення і реальний вияв релігійних характеристик як етнічних […]
окремішні макроодиниці суспільного поступу з ознаками потестарної спільноти, які внаслідок історично довготривалої дії релігійних, політичних етнокультурних, суспільно-ціннісних та інших чинників утворили відносно окремий етносоціальний організм з провідною і вирізняючою етноконфесійною характеристикою. Специфіка взаємовпливу етнічних та релігійних чинників класифікується за типовими результатами внаслідк їх синтезу. Висока ступінь їх взаємопроникнення і реальний вияв релігійних характеристик як етнічних […]
поняття, що відображають взаємозумовлені, складні й суперечливі, зв’язки національно-конфесійного буття. Хоча у виникнені і відтворенні реліг. вірувань етнічний фактор і відіграє важливу роль, навіть існують етнічні корені релігії, проте однакова конфесійність не є обов’язковою ознакою етнічної спільності. Світові і навіть національні релігії охоплюють різні народи. Етнічні зв’язки міцніші від конфесійних. Так, належність до християнства не […]