релігія, що виникла в ранньофеодальну епоху в 3 ст. н.е. в Персії, а опісля поширилася в Європі і Азії. Назву одержала від імені свого засновника – напівміфічного проповідника Мані (216-277). В ідейному плані М. є результатом синтезу зороастризму та християнства, в соціальному – своєрідною формою супротиву маси вільних общинників процесу феодального примусу. Запозичивши з християнства […]
в меланезійсько-полінезійських віруваннях надприродна, чуттєво несприймана сила, що може бути спрямована як на добро, так і на зло. Є поясненням усього незвичного, надприродного, синонім усього страшного і небезпечного, але водночас всякої корисної сили. З М. ототожнювалося також соціально-політичне владарювання. За уявленнями меланезійців, мана часто сходить від духів, які, ніби, стають акумуляторами таємничої сили, даючи надприродню […]
реліг. секта, що виникла на поч. н.е. в Месопотамії. Об’єднавши у своєму вченні елементи християнства, іудаїзму, деяких давньо-східн. релігій, особливо маніхейства, М. носієм світла вважали Манда-дихайю (за ім’ям якого і названа секта), що уособлював знання життя. Вони називали Христа, Авраама, Мойсея вигаданими пророками і вшановували Іоана Хрестителя, який визначив шлях у світле царство. Секта особливо […]
(грецьк. mantike) – гадання, різні ілюзорно-практичні засоби узнавати майбутнє або невідоме. М. виникла в архаїчному суспільстві як різновид магії. Перехід від мисливської та збирацької до продукуючої економіки сприяв поширенню гадань за криком, польотом, поведінкою птахів (ауспіції в Стародавньому Римі); особливо віщими вважалися сова, крук, сокіл, півень та курка. В М. вбачали засіб передбачати майбутні врожаї […]
(санскр.) – вірші з ведичних текстів, які використовуються як заклинання і чарівні формули. Під М. розуміються ті частини Вед, які не належать до “Брахманів” або їх коментарів. Савіна Ірина
вчення про Марію, одна з галузей теології. Систематичне, наукове поглиблення правди про особу Марії Богородиці і її роль в історії спасіння людей. Церква, слідуючи свідоцтву Євангелії (зокр. св.Луки, розділи 1-2 і св.Іоана, розділи 2 і 19), вказує на Пресвяту Діву Марію як на взірець для віруючих, їхню матір, бо вона – Мати Спасителя, що його […]
(санскр. – вбиваючий, знищуючий) – в міфології багатьох народів світу демоністичне уособлення зла. В міфах народів Європи М. – втілення нічного страхіття; у слов”ян М. (кікімора) – втілення смерті, мору, а також персоніфікована здібність ставати перевертнем. Головною функцією М. у буддизмі вважається створення перешкод бодтхісаттвам, які прагнуть просвітлення. Улюбленою темою багатьох буддийських легенд є спокуса […]
(1866-1945) – англ. етнограф і релігієзнавець. Досліджючи первісну релігію, дійшов висновку, що анімізм, який Е.Тайлор розглядав як початок релігії, не є таким. Вважав, що анімізмові передувала віра в абстрактну духовну силу, яка позбавлена фізичних властивостей, не пов’язана з речами і не виявляється в них. Користуючись термінологією досліджуваних ним племен, М. назвав цю силу “маною”. Відкриття […]
вчення христ. діяча 2 ст. Маркіона. Уродженець Малої Азії, багатий судновласник, він з 140 проповідував у Римі. Виступав за повний розрив з іудаїзмом, склав один з перших спісків христ. свящ. книг. Але у вченні Маркіона виявилися риси, що зближували його з гностиками (дуалізм, докетизм, заперечення людської природи Христа). Проголошений єрессю (Маркіон був вилучений з рим. […]
згідно з христ. переказом, учень апостола Петра, автор другого канонічного євангелія, найкоротшого з трьох т.зв. синоптичних євангелій. У Новому Заповіті йменується також Іоаном Марком (Діян. 12,12). Філоненко Микола
релігієзнавче вчення засновниками якого були К.Маркс і Ф.Енгельс. Дальший свій розвиток концепція одержала у працях В.І.Леніна, його учнів і послідовників, документах комуністичних партій. Прихильники М.к.р. розглядають її як наслідок теоретичного осмислення боротьби людини за панування над природними і суспільними силами, боротьби пролетаріату проти економічного і духовного гніту. Основою М.к.р. вважається розкриття змісту соціальних коренів релігії […]
(досл. – хибне, помилкове вірування у що-небудь) – впевненість в тому, що всі процеси і явища довкілля є проявом дії якихось надприродних сил. Священослужителі кожної релігії розглядають побутові вірування як М. Більше того, кожна конфесія розглядає інші також як певного роду М. Проте М. – це не лише віра в знахарство, прикмети, гадання, сновидіння і […]
своєрідна “східна” течія в католицизмі. Виникли в Сірії у 7 ст. як монофеліт. секта і дістала назву від імені монаха І.Марона. У 1182 встановили контакти з Римом. а в 16 ст. визнали верховенство папи. Визначаючи катол. догмати, М. зберігають обрядову та організаційну самобутність (сірійська богослужб. мова, запереч, целібату свящ., синод єпископів на чолі з “Патріархом […]
(від грецьк. martiros – мученик, logos – слово) – списки мучеників, сформованих календарно за датами їх смерті на весь церковний рік; збірники оповідей про мучеників, що постраждали за віру. Найдавніший М. датують 4 ст. З часом М. стали включатися до складу місяцесловів, що містили відомості й про інших святих. Климов Валерій
одне з христ. таїнств, що здійснюється сімома священиками, а за відсутністю такої кількості – й одним, над тяжко хворою людиною з читанням певних молитов і помазанням освяченим маслом (єлеєм) лоба, щік, губ, грудей і рук. Згідно православного віровчення, М. зцілює людину від тілесних і душевних хвороб і одночасно є засобом відпущення нерозкаяних гріхів. Римо-катол. церква […]
аграрно-магіч. свято давніх славян, приурочене зустрічі весни. Відзначається на тижні, який передує передпасхальному посту. Дні М. мали традиц. назви: понеділок – зустріч, вівторок – загравання, середа – ласощі, четвер – гуляння, п’ятниця – тещина вечірка, субота – вдовицині посиденьки, неділя – проводи. Обряди М. орієнтовані на “сприяння” приходу весни, “посилення” Сонця (поїдання круглих, що символізують […]
(від франц. franc macon – вільний каменяр) – міжнародна релігійно-філософська течія, що організаційно була створена шляхом об’єднання чотирьох лондонських лож у Велику Ложу в 1717. У 18 ст. ложі М. Виникають у різних країнах Європи, зокрема в західних землях України у 1740 широкій громадськості стало відомо про існування М. на нашій батьківщині. Проте сліди М. […]
за церковним переказом один з 12 апостолів, найближчий учень Ісуса Христа, автор першого канонічного євангелія. Інші євангелісти іноді називають М. Левієм (Мк 2,14; Лк 5,27). Філоненко Микола